Поясніть, у чому полягає трагізм долі синів Тараса Бульби. Чи була в них можливість вибору своїх життєвих шляхів? Свої міркування обґрунтуйте.

«…його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю». «хай воно загориться без вогню й диму… втечу… піду за дунай, може, ще там люди не пособачились…» «не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… ех, піду, де воля, де інші люди…» «се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. але за хвилину віконце згасло, і остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. остап непомітно для себе зітхнув…» «дивне почуття охопило остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. в один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». «та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? хіба його батько, мати, соломія, навіть дідусь його, що ходив у січ, а потім різав панів в умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати остапа за сміливе слово». «ті билиці-казки про січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». «і враз остапові зробилось весело і легко, він почувся на волі. молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…» «як живий буду, землю оратиму, житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…» «остап теж не боявся смерті. йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію». остап про соломію: «вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не кіс своїх задля нього, вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш». «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…» остап є уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити навіть найвищу ціну — життя. на початку повісті ми бачимо молодого парубка, котрий дуже любить свою землю: «ко-жен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — усе це було йому знайоме, промовляло до йо-го». вольнолюбивий характер остапа сформувався завдяки дідовим розповідям про козацьку вольницю. життя в неволі змушувало його душу бунтувати проти наруги над людьми. остап сам постраждав від свавілля: пан позбавив його коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущався з його діда. рішення тікати з рідної землі виникло в юнака після погрози пана віддати його в рекрути, із живого шкуру зідрати. це рішення було для остапа дуже важким, адже залишав він найближчих людей — діда та кохану соломію. вони зустрінуться із соломією після того, як та теж вирушить у далеку путь на пошуки волі. остап розумів, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнення мети ладен був пройти крізь пекло. так і сталося: поранення після переправи через дунай, двобій із голодним вовком, взяття у полон турецькими жовнірами, смерть соломії… він скоротав свій вік на самоті, переможений, але не скорений, маючи єдине бажання — «злучитися» зі своєю половиною, яка чекала його на дні дунаю. таку дорогу ціну довелося заплатити остапу за свободу.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

слід сказати, що в біблії зібрано чимало зповідей, котрі ніхто не має права порушувати ( не вбивай, не кради, цінуй батька і матір ). це значить, що біблія вчить людей жити у суспільстві, точніше гідно жити. крім того біблія- це в деякому розумінні певна частина історії людей та народів, що дає нам змогу подумати над тим хто ми і звідки.

1) 32-27=5 банок - разница

2) 30: 5=6 кг - масса 1 банки

і. карпенко-ка­ рий спирався не лише на народні джерела, він ретельно вивчив опуб­ ліковані історичні розвідки, з яких стало відомо, що сава чалий —^ ре­ альна особа, міщанин з комаргорода на поділлі, який 1734 року склав присягу на вірність російській ца­ риці анні іоанівні, а з 1736 року фігурує в документах як козацький полковник на службі в речі посполи­ тої. чалий активно у бо­ ротьбі з (протягом 1737-1738 рр. брав участь у кількох виступах). ідейно-тематичний зміст. «сава чалий» — трагедія в 5 діях і 7 карти­ нах. карпенко-карий традиційно по­ чинає п’єсу просторою експозицією, змальовуючи панорамні картини страждань та бід українського наро- ду- 3 розмови колишніх селян поста­ ють жахливі картини безчинства польських шляхтичів, що вигадують н°ві податки та відробітки («один день за березову кору, один день за рижики, один день за опеньки, і ще » це вже прямо сміх — один день чавщини за … конвалії»), утисків та жорстоких розправ над непокірними. у трагедії органічно злилися зов­ нішнє коло драматичного конфлікту (боротьба українського народу зі шляхтою, обстоювання своїх прав і віри) та внутрішнє (злочин і трагедія ватажка повстанців сави чалого, що став зрадником). сава чалий, славний запорожець, що дістав освіту в києві в братстві (ідеться про києво-могилянську ака­ демію), виступив проти польських магнатів та козацької старшини, щоб боронити свій народ від утисків, злодійств шляхтичів; за православну віру та церкву. ім’я сави стало сим­ волом руху, непоко­ ри, помсти панам. скривджений люд, козаки з січі стають до лав ча­ лого, проте сам ватажок, надмірно розважливий і обережний, бачить єдиний порятунок у тому, щоб поки­ нути стару україну та «заснувати но­ ву на вільних козацьких степах біля лугу великого». не вичікувань та розважливості чекає від ватажка його побратим — гнат голий, він прагне бою, помсти: «навколо скрізь народ катують безо- ружний, а ми тут будемо мовчать і ждать? ». до гната пристає більшість кошовиків, його обирають отаманом, а чалий, погодившись на умови ш мигельського, переходить під ко­ рогви польського короля та стає прислужником магната юзефа по- тоцького. приставши до польської 621