10 фразеологізмів з повісті «вітька+галя»

інколи коли я встаю рано , то йду гуляти на природу з батьками . це дуже цікаво . а коли туман то ще красивіше багато пташок співають . повітря в ранці дуже чисте .

дихається легко . цікаво те , що коли сходить сонце , то небо дуже гарне . настає сонячній ранок . я дуже люблю дивитися на  ранкову природу .

 

якщо я вам скажіть і

 

якщо ще твір треба буде скласти пишіть .

тема: краса навколишнього світу, вміння сприймати її.ідея: радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях, неповторність кожної хвилини буття.

основна думка: треба пройти довгий та тернистий шлях за для розуміння та сприйняття "солодкого світу"

жанр: соент

римування: перехресне

художні засоби: епітети (солодкий світ, простір блакитно-білий, дух ширококрилий), уособлення (пролісок несмілий), прівняння(твій погляд..немов неначе спогад), риторичне питання (чи янголи нам свічі засвітили.. солодкий світ? )

Аналіз пісні «їхав козак за дунай» пісня «їхав козак за дунай» написана у 18 сторіччі, в епоху бароко. автор пісні, семен климовський (світське ім’я — іван) був відомий як «харківський козак-піснетворець». пісня «їхав козак за дунай», яку тепер вважають зразком давньої любовної лірики, прославила семена климовського на весь світ. жанр: інтимна лірика, літературна пісня.  ідея твору: возвеличення почуття любові, що випробовується життєвими обставинами і розлкуою.  тема: зображення зворушливоі сцени розлучення козака з   коханою дівчиною, бо їде на війну за дунай.     основна думка: тебе ж, мила, не забуду, / поки жив на світі буду. композиція: пісня побудовані у формі діалогу між козаком та дівчиною.  художні засоби: зменшувально-пестливі форми слів: «вороненький», «миленький»,   «ручок», «коник».   повтори:   «мила… миленький», «постій, постій…».  звертання: «ти, конику вороненький…», «дівчино, прощай», «ти будь здоров, мій миленький», «постій, постій, козаче…», «тебе ж, мила, не забуду».  епітети: «ясні очі», «коник вороненький», «білі ручки» .  метафори: «ясних очей не стирай», «ручок не ламай». 

Япогоджуюся з цим твердженням цілком і повністю. на мій погляд, честь і совість цінніші за гроші. якщо людина втрачає гарні людські риси заради того, щоб розбагатіти, то, на мій погляд, це нерівноцінний обмін. багатий мерзотник - це в першу чергу мерзотник, а бідна чесна людина - в першу чергу чесна, а потім вже бідна. до того ж, життя - дуже непередбачувана річ: зараз гроші є, і багацько, а завтра ти їх втратив усі. і нічого не лишилося, бо у багатої безчесної людини немає нічого, крім грошей: ані друзів, вні кохання, ані поваги людей. якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. це - любов, добре ім'я, дружба, повага. тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. з цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.