На наступний урок української літератури вчителька дала домашнє завдання прочитати повість Григора Тютюнника “Климко”. Чесно кажучи, я не дуже люблю уроки літератури й читати взагалі. Якесь нудне це заняття. Я б краще порозв’язував якісь задачі з математики – оце мені дуже подобається! Але якось так сталося, що саме цю повість я прочитав. Ми їздили на вихідні до бабусі і дорогою, в електричці, я й прочитав цю невеличку книгу. Чесно скажу – я був дуже вражений! В мене ледь сльози на очі не виступили, але я стримався, бо недобре такому дорослому хлопцю плакати, та ще й на людях. Тепер, думаю, варто поділитись моїми враженнями.
у товаристві лад – усяк тому радіє. дурне безладдя лихо діє, і діло, як на гріх, не діло – тільки сміх.
колись-то лебідь, рак та щука приставить хуру узялись. от троє разом запряглись, смикнули – катма ходу…
щó за морока? щó робить? а й не велика, бачся, штука, - так лебідь рветься підлетіть, рак упирається, а щука тягне в воду.
хто винен з них, хто ні – судіть не нам, та тільки хура й досі там.
Ответ дал: Гость
з самого початку він почав вести щоденник.побудував житло, влаштував свої посіви і стежив за своїми полями і почав виготовляти собі посуд.його мрія була побудувати човен і добратися до материка.
Популярные вопросы