На наступний урок української літератури вчителька дала домашнє завдання прочитати повість Григора Тютюнника “Климко”. Чесно кажучи, я не дуже люблю уроки літератури й читати взагалі. Якесь нудне це заняття. Я б краще порозв’язував якісь задачі з математики – оце мені дуже подобається! Але якось так сталося, що саме цю повість я прочитав. Ми їздили на вихідні до бабусі і дорогою, в електричці, я й прочитав цю невеличку книгу. Чесно скажу – я був дуже вражений! В мене ледь сльози на очі не виступили, але я стримався, бо недобре такому дорослому хлопцю плакати, та ще й на людях. Тепер, думаю, варто поділитись моїми враженнями.
кохання як квітка яка розкриває пелюстки.воно дуже схоже на весну.коли всі розквітають та знаходять собі партнера.я вважаю що весна схожа на гарну кохану квітку.з опису весни і кохання можно побачити що вони дуже схожі.багато хлопців запрошують дівчаток на побачення,купують квіти і говорять що їх
дівчина гарна як квіти і весна.вона мов ніжна сором'язлива дівчина яка
Популярные вопросы