Твір на тему – Мій лист-підбадьорення Дідоні, героїні твору «Енеїда» Івана Котляревського.

бо той, хто багато говорить, не вміє слухати. а значить, й не може підтримувати дійсно розмову, яка принесе користь хоч кому-небудь.   він ніби розмовляє сам з собою. а яким чином можна отримати інформацію, постійно розмовляючи? а про що може говорити така людина іншим, що вона знає, крім свого внутрішнього світу, який звужується кожного дня. це монолог, який нікому не цікавий. 

я хочу розповісти вам про одне з українських свят - великдень.

великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. у перекладі з давньоєврейської мови "пасха" - "проводження повз, позбавлення". інші назви цього свята: світле воскресіння, христов день. за переконанням православних віруючих, великдень пов'язаний з воскресінням ісуса христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. христове воскресіння стало своєрідним свідченням того, що ісус христос - це істинний спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. і цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей святого письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.

пісні здавнини,передавались з покоління,в покоління.з першого погляду це всього лиш пісня,але який велий вміст є вній! скільки там історії.і скільки вони живуть,таке враження що вони безсмерті,вічно існують.іменно піснями люди передавали нащадкам свої почуття,своє життя,їхні закони.є багато надзвичайно хороших пісень,в яких є автори,є звичайні складені народом.звичайно українська пісня є дуже важлива для нас,навіть завдяки пісням ми можемо дізнатись які в ниших нащадків були,обряди,традиції,закони,і яке загалом життя.з піснею і робота швидше йде,і веселіше,і приємніше працювати.на світі мабуть і немає людини якаб нелюбила пісню.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.