Рассказ за сестрою якого що сталося з родиною Павлуся під час нападу татар на село​

а.дімаров написав у "блакитній дитині" про своє дитинство. розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. блактна дитина - "янгол ", якого приводять у приклад сину автора . але той був звичайним хлопцем , в якого була велика кількість пригод . інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.

бажаючи сподобатися дівчинці, толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. за останнє й помстився.

автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. а потім їй одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. а бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.

багато пригод, велика вдячність матері , вчителям - ось про що цей незабутній твір.  

я думаю,що україна буде більш прибутнішою,всі люди стануть хорошими.

буде нова технологія: телефони,компютери та ін.

всі люди будуть щасливі.знайдуть багато нових видів тварин,рослин,дерев.також побудують нові магазини ,супермаркети.

я бачу таке майбутннє україни!

    на малюнку зображена молода селянка жниця. вона стоїть у полі і тримає у руках серп та сноп. на ній одягнена біла сорочка, червоне намисто, на голові червона хустинка. так, на збирання врожаю в україні виходили, як на свято.

    художник створив поетичний образ землі - годувальниці й прекрасної людини, яка живе на цій землі.

мово моя українськамово українська моя солов’їна,ти дзвениш, мов веселий струмочок весною.допоки ти є – живе україна.на щастя і радість, народе, з тобою.невмирущий наш струмочок – рідна мова –від суржику потерпає.це ж гине наша першооснова.а з нею народ і україна страждає.почистимо наш дзеркальний струмочоквід бруду, хламу і бур’яну.і залишимо для наших синів і дочокїї чудесну і чисту. одну.