Чому Айвенго вирішили взяти участь в турнірі в Ашбі?

Турнір при Ашбі зібрав все англійське лицарство, та ще й сам принц Джон був суддею. Лицарі-організатори турніру, зокрема й Бріан де Буа-Гільбер, з впевненістю отримували одну перемогу за іншою. Але коли здавалося, ніхто більше не насмілиться виступити проти них і хід турніру вирішений, на арені з'явився новий учасник з девізом «Позбавлений Спадщини» на щиті, який безстрашно викликав на смертельний бій самого храмовника. Декілька разів сходяться супротивники та списи їх розлітаються уламками. Всі симпатії глядачів на боці відважного незнайомця — і його супроводжує удача: Буа-Гільбер падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар «Позбавлений Спадщини» б'ється по черзі з усіма зачинателями турніру і рішуче бере над ними верх. Як переможець він повинен вибрати королеву любові та краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.

с наступлением военных действий стала пользоваться популярностью яркая публицистика янки купалы, способная зажечь людей для сражения; вместе с тем янка купала не прерывал стихотворной деятельности, его новым патриотическим стихотворениям, написанным во время войны, была присуща уничижительная антифашистская направленность. уехав из минска, янка купала обосновался в печищах, маленьком населённом пункте недалеко от  казани, в котором попытался обрести покой для того, чтобы с головой окунуться в антифашистскую публицистику. поэтический талант янки купалы развился на основе устоявшихся традиций и фольклора середины и конца  xix века, равно как и более раннего периода, когда только происходило становление канонов народного творчества. его лирические произведения органично тональность и мелодику напевов народных песен, а также их звуковое единство и метафоричность, которые и обуславливают общий настрой лирики янки купалы.

хуха-моховинка була лісовою, боровинкою хухою. у старому бору спонвіку жив увесь її рід. вона була наймолодшою серед хух. пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася. моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м’яким зеленим мохом.