Чому Айвенго вирішили взяти участь в турнірі в Ашбі?

"п'ятнадцятирiчний капiтан" є одним з найзахопливіших творів жюля верна. у цьому пригодницькому романі поступово розкривається характер діка сенда, п’ятнадцятирічного хлопчика, який зміг подолати труднощі, показавши найкращі людські риси - рішучість, мужність,   розумність, відповідальність.  дік виріс сиротою, але не озлобився на світ, а, навпаки, прагнув досягти своєї мети. він мріяв про море і далекі подорожі до невідомих країн. одного дня йому пощастило: діка побачив судновласник містер уелдон, вразився кмітливістю та недитячою серйозністю хлопчика і згодом запропонував йому стати матросом на його судні ”пілігрим”. дік ще не знав, що на нього чекає безліч випробувань у відкритому морі та африканських джунглях. коли капітан та екіпаж корабля фатально загинули, хлопець приймає відповідальне рішення: замінити гуля і завершити мандрівку. підступний работорговець негору збиває п'ятнадцятирічного капітана з курсу і вони до африки. дік сенд виявив себе рішучим і відповідальним. навіть після крушіння шхуни він залишався капітаном, від його рішень залежали життя людей. потім, вже на острові, дік зрозумів, що серед команди був зрадник, після чого вони у полон. але хлопець стійко долає всі перешкоди і рятує своїх друзів від работорговців, завдяки своїй сміливості та рішучості. незважаючи на свій молодий вік, п’ятнадцятирічний дік – це дуже доросла людина, здатна брати на себе відповідальність не тільки за свої вчинки, а й за інших людей. він - справжній герой, бо дік сенд був готовий пожертвувати собою заради того, щоб виручити екіпаж з біди. такі риси характеру дуже цінуються во всі часи.

коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. а між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-б, то не вирвався б звідти живцем. а якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. і найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.