Хто ж творить історію й відповідає за свою країну? поема лесі українки давня казка

я думаю, что ленька умел замечать мельчайший, тоньше всего в окружающем мире — даже звук паутины он слышал. мир для леньки, и нины, жив, неповторимый и переменчивый, потому что сами они живы. они имеют живое сердце, которое не остывший от зла или будничности, а горить-палае огнем, реагирует на все искренне и непосредственно. «звук паутины» учит нас, что чудеса и красота в мире есть, только нужно ценить их, уметь заметить, открыть для себя.ятоже после этого рассказа задумался о фантазиях когда я тоже был маленким и мечтал о том что я римский полководец и сражвюс за империю. много лет прошло а явсё ещё мечтаю стат великим полководцем произведение учит нас быт к природе немношко внимательно как это делает льнка.вся кросота котороя нас окружает наченая от атома до все вселеной нас спасёт та красота которую мы замечаем и не уничтожаем конечно это наша природа и наши фантазий

колись я чула легенду, що коли бог роздавав дари, то україні саме дісталася пісня. українці завжди співали пісні. коли жали жито, коли збирали урожаї овочів/фруктів, пекли хліб, одружувались і ховали померлих. українська пісня важлива для народу, оскільки саме в піснях, частіше всього, передавалась і історія україни.   ну, іще щось в цьому дусі. тому вона відома в світі, бо передавався дар співу там з далеких століть.

увесільних піснях уславлювались молодий і молода на адресу яких висловлювали побажання

у центрі роману образ чіпки- селянина бунтаря,невтомного шукача правди,котрий зрештою став на криву стежку бородьби і став"пропащою силою".це широкоплечий двадцятирічний парубок,з гострими   карими очима,довгообразним лицем,одягнений у білу вишиванку,та просту свиту,накинута наопашки.на голові в нього висока решетилівка шапка.чіпка зрозстау злиднях, в атмосферінедоброзичливості,і ворожості.тільки бабусині казки розширювали кругозір хлопчика.