яку подяку отримав бертольдо від ізодорі виконуючи для неї серенаду ?
А. перстень
б. квітку троянди
в. маленьку хустку
г. червоне яблуко​

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!

1. яке завдання отримали хлопці на літо від учителя? (зібрати колекцію комах)

2. куди приїхали хлопці? (до бабусі)

3. як звали вчительку хлопців? (ірина семенівна)

4. хто роздумує про мету приїзду хлопців? (дід трохим)

5. хто розповів про чудовисько, яке живе в озері? (велосипедист)

6. що після цього вирішують хлопці? (заночувати біля озера)

7. навіщо хлопці вирішили записати до бібліотеки? (щоб вивчати зоологію)

8. назва чудовиська? (митькозавр стеценка з юрківки)

9. що було виявлено біля слідів чудовиська? (вороняче пір'я)

10. за чого хлопці хотіли увагу чудовиська? (курки)

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926

я вважаю,що листопад-накрсивіший місяць осені.у повітрі у швидкому вальсі кружляють листки клена,верби,берези.вони пофарбувалися у найдивніші кольори: червоний,жовтий,трошки зеленого.на землі вони перетворюються на різнобарвну чарівну ковдру.я дуже люблю листопад