Ідейно художній аналіз вірша Олесь Бабій ЗЛОДIЙ
Бiля твоєї бiлої хати
Дрiмає тихий сад.
Про нього мiг би поет писати
Найкращу iз баляд. говорять: як мiсяць сходить
Над рiчку, над гайки,
Я твої вишнi в садi-городi
Зриваю потайки.
Люди говорять, але не знають,
Що той садок – мiй храм,
Що в нiчку вишнi я iзриваю
З тобою, а не сам.
Люди говорять лукавi сплетнi,
Що вишнi я краду,
Але не знають про всi секретнi
Цiлунки в тiм саду.
Люди говорять, що я голодний,
Тому я вишнi рвав.
А я направду страшенний злодiй –
Я в тебе серце вкрав

Орогі  ціною дісталася  нам  перемогаі  печаль  і гнів  залишилися  про війнупо щоці  сльоза  катілася  у дідавід  сім'ї  висіло  фото  на  стіні.не зломили  духу  нашого  солдатавсю  війну  пройшов і  перемігтільки вдома, де  він  жив  коли -  тоне було  і не було  могил.з фотографії  очі  дружини  дивилисядочка  тягнула  рученьки  до батькаа  у вухах  слова, слова  дзвенілиі  бігли  сльози  по обличчю.папа,  папочка  рідний,  де ти? я  боюся, ну  чому  вогонь? ! чому  тут  всі стоять  роздягненічує  голос -  донечку  не чіпай! відомсти  за  нас,  за  всіх,  коханий! за  тебе  я  господа  прощущоб ти  був завжди  непереможнийчи не  прости  ти цього  ворогові.дорогою ціною  дісталася  нам  перемогаі  печаль  і гнів  залишилися  про війнупо щоці  сльоза  катілася  у дідавід  сім'ї  висіло  фото  на  стіні.