Транскрипція вірша любіть Україну 2 перших стовпчика

справжня людина, на мою думку перш за все така. котра на бажає іншим зла. котра не обурює, обманює людей, котра завжди у важкий сітуації, котра не буде кидати смиття (наприклад квиток тролейбусу) на тротуар. а зачекає на урну, розуміючи ти самим, що слово "патріот" не тільки складається з вигуків на майдані та блакитно-жовтому прапорі, а й в поведінці людини.

справжня людина ніколи не ображатиме тварин, тому що розуміє, що завдяки зусиллямлюдства їх стає все менш и менш на землі, а жити тут треба буде ще й нашим онукам. справжня людина майже завжди чесна (тому що бути чесним завжди неможливо апріорі) , бо не має потреби у брехні, їй спокоініше сказати правда. та будь що буде, чим брехати, а потім пригадувати де, скільки, коли та й що ти збрехав. ще, на мій погляд, справжня людина, коли їй твір на тему в школі не йде до інтернету, на сайт мєйл.ру та не шукає там готову відвовідь на це питання, але це моя особиста думка, і ви можете із нею не погодитися

. я вважаю, що релігія дуже є по-справжньому праведним людям зберегтися в нашім суспільстві, подібно діамантам, які сіяють у купі каменів, ще не покрившись пилом і брудом.

саме такі люди вірять у духовне відродження суспільства й саме завдяки їм нас ще можна врятувати від моральної деградації.  коли пишеш про любов і милосердя, мимоволі згадуєш поїздку в міському транспорті в годину пік. це видовище жахає. юрба народу з перекрученими злістю особами влітає у відкриті двері, давлячись і штовхаючись. ця картина прекрасно ілюструє «любов» друг до друга й безкорисливе «бажання ».  що ж отут говорити про безкорисливість? про нього не може бути й мовлення. допускаю, що люди можуть родичам і друзям, але я дуже рідко спостерігаю цю картину серед незнайомих один з одним людей. все це змусило задуматися мене над питанням: «чому? » щоб вилікувати від хвороби, треба знати її причину.

любов , чесність, милосердя - без цих чеснот померає людська душа.

не потрібно зраджувати своїм принцрпам, але при цьму не бути жорстоким і байдужим до людей, які потребують твоєї . 

як і решта неокласиків, рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «на світі є співучий лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «чумаках» чи поемі «сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді.

это стихи какие доказывают что он неоклассик 

шумлять

зрозумів

у догоню