Простота і мудрість коломийок. твір- мініатюра

грищук броніслав антонович - написав такі оповідання та повісті:   «білий птах», «вечірні поїзди», «колія», «звуки гармоні», «кинджал милосердя», «колискова для гладіатора», «блюз у джазових тонах», романи: «станція сподівань», «поділля — колиско і доле», «танець на пуантах», «зелений борщ для принцеси», поетичноу збірку «античний гондольєр».

щаслива людина- це дуже багатограний вираз. у кожної людини своє щастя. але я вважаю, що щаслива людина- це сімейна,добра,небайдужа до світу людина. у цієї людини завжди кожен день - це нова цікава весела історія. навіть, коли сталося лихо у житті,людина завжди повина радіти кожній своїй хвилині прожитій у світі.у такої людини завжди все гаразд зі здоров‘ям і сім‘ю. з такою людиною завжди хочеться спілкуватися і товаришувать.

поява повісті в. дрозда свого часу викликала багато різнопланових відгуків. одні схвально відгукнулись про повість, інші радили в. дрозду: «заховайте й нікому не показуйте, то. буде вам гірше». чим пояснити таке ставлення до однієї з яскравіших химерних повістей нашої літератури?

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *