Укладіть літературний паспорт поезії В. Стуса "Господи, гніву пречистого..." за схемою:

жанр;
вид лірики;
тема;
ідея;
провідний мотив;
художньо-виражальні засоби.
Дайте відповідь на запитання:

Як ви розумієте вислів: "... і добре, що не зуміла мене від біди вберегти" (ваші роздуми про випробування в долі людини і в долі В. Стуса зокрема, не менеше 50 слів).​

ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: філософська лірика. Жанр: вірш-медитація (молитва). Мотив: звернення ліричного героя до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу. Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не згубити у тяжких випробу­ваннях самоідентичності, неповторності своєї долі. Віршовий розмір: дактиль. Римування: перехресне. Художньо-стильові особливості:  епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»; риторичне звертання: «Господи...»; метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в віки». Примітки: В основу вірша «Господи, гніву пречистого...» покладено канон, запропоно­ваний християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання погрібного в Бога».  Поезія «ГОСПОДИ, ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО...» — це стоїчна поезія, що утверджує впевне­ність ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Автор говорить про власну силу і незламність: «Де не стоятиму — вистою». Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність. У Богові й матері він бачить духовних провідників, що визначають внутрішнє обличчя люди­ни. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у ви­пробуваннях. Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості («тузі»), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким «мати родила»), він сприймає трагічні обставини існування («біду») як б формування внутрішньої сили. Бога — як символ людської совісті, віри в добро і справе­дливість — Стус згадує доволі часто. Поет звертається до нього в часи, коли йому нестерпно важ­ко, він шукає в ньому опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей.

Объяснение:

жили дід і баба. були у них лише кури, але бабуся мріяла про різних 10 птахів. одного разу дід вийшов на двір і побачив чудасію, на подвірї сиділо 10 пташок. він одразу покликав бабусю, вона вибігла і побачивши те дуже зраділа. вона їм дала їсти і птахи промовили до неї: "за твою доброту ми виконаємо одне бажання".а бабуся відповіла їм ,що нічого їй не потрібно, лише 10 птахів. вони це бажання виконали і відтоді баба жила дуже щасливо. ось і казочці кінець, а хто слухав молодець.

и. а. крылов! вот кто написал басню!

  вираз склалося на основі назви байки «лебідь, щука і рак» (1816) і. л. крилова (1769-1844): коли в товаришах згоди немає,на лад їх справа не піде,і вийде з нього не справа, тільки мука.одного разу лебідь, рак і щукавезти з поклажею віз узялися,і разом троє всі в нього впряглися; з шкіри лізуть геть, а воза все немає ходу! поклажа б для них здавалася і легка: та лебідь рветься в хмари,рак задкує назад, а щука тягне в воду