До ть акровірш на тему "Дитинство" ,будь ласка терміново

Объяснение:Дитинство-казка, мов чарівна мить, Там завжди сонячно і світло. І річка вдаль приваблива біжить, А поле травами розквітло. Там стільки сонця, радості, тепла, Краси чарівної без краю! Там наймиліша стежка пролягла, Лиш вороття туди немає. Там велетні дерева до небес, Струмочки чисті гомінливі, Повсюди стільки казки і чудес… Там ми були такі щасливі! В дитинстві все яскраве і дзвінке, Уміє серце милувати. А малинове сонечко таке, Що у словах не передати. А неба синь нас кликала в політ, Там чисті роси найсвітліші. Там вперше пізнавали дивосвіт Й були, мабуть, найщасливіші.

1. думки про смерть.  

2. образа короля.

3. зустріч зі старенькою бабусею.

4. обіцянка марушки.

5. сіль стала дорожчою за все на світі.

6. докори совісті короля.

7. повернення додому.

8. маленькі гномики.

9. щасливе життя марушки.

осіннього   ранку   ліс   зачаровував   своєю   незвичайною   тишею   та   чистим   повітрям,   яке   наповнює   магічною   силою.стежки   переплітались,   мов   лабіринт,   поки   не   занесли   мене   до   самотнього   дерева,   що   височіло   та   потягувало   свої   могутні   гілки   до   самого   неба.   придивившись,   я   побачила   дятла.   він   шалено   вистукував,   немов   би   хотів   зробити   дупло   за   хвилину.   я   тишком   пішла,   бо   не   хотіла   налякати   чимось   стурбованого,   на   мій   погляд,   птаха.   раптом   я   наштовхнулася   на   маленький   та   колючий   клубочок.   то   був   їжачок,   він   насторожився,   буцімто   я   хотіла   його   потривожити.   (це   миле   створіннячко   збирало   гриби).   якась   несамовита   іскорка   радості   спалахнула   в   душі,   я   продовжила   свій   шлях.   ідучи   я   помітила,   що   дівчинонька   осінь   не   забула   про   цей   ліс,   своїм   чарівним   пензликом   фарбувала   всі   листочки   у   різнокольорові   барви.   здавалося,   наче   самі   дерева   відчували   цей   незабутній   настрій.   навіть   небо   не   було   таким   похмурим,   як   усі   минулі   дні.   хмаринки   з   легкістю   кружляли   у   небі,   а   саме   небо   посміхалося   і   бажало   усього   приємного.   сонце   обіймало   своїми   промінцями   землю,   але   не   гріло.під   кожним   деревцем   ховалися   гриби.   «не   бійтеся   малі,   я   не   буду   виривати   вас   з   коренем! »   мабуть   гриби   почули   мої   думки   -   я   швидко   почала   знаходити   їх.   але   потім   вони   почали   гратися   в   хованки,   а   я   їх   шукала.швидко   промайнув   час   і   я   повинна   була   повертатися.   я   палала   бажанням   відвідати   цей   ліс   знову   і   знову.