Балада про мальви аналіз твору ​

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.

нет абсолютной свободы ни у кого, даже если они, бия себя в грудь, это. человек зависим от работы, от семьи, от друзей, даже от любв, т. как он социальное существо. помните слова? жить в обществе и быть свободным от общества нельзя. относительная свобода существует у людей сильных духом, могущих пойти напролом, но такие люди вечно гонимые

зеленіє трава,

цвіркотять горобці,

пух тополь покрива,

тонких гілок кінці.

присвячений першому коханню до поліни коновал, але так як дівчина не відповіла взаємністю він, переживши нерозділене кохання, пише вірш і дарує сестрі поліни. художній прийом - вітаїзм (життєвий). головна ознака - зображення безперервного потоку життя.