Чим захоплювався Славко Беркута?

людину , яка бачить несправедливість и нічого не діє, щоб протистояти неї. яка знає правду, і не хоче її розкрити , бо перш за все думає про себе. коли людина має достатньо сили й розуму, але в ситуації де воно було б потрібне - не користується своими можливостями.

  ось нарешті настало літо. саме тоді хочеться покупатися в морі, щось на пі так було з однією дівчинкою мариною. одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. і дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. намалювавши його марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. тут мене   почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. і тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. але ракушка стала мені в пригоді. я умостився у її дно і чекав, що буде далі. а мене все уносило далі і далі я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. одного дня коли я все плив, настала велика буря. я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. і тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. тут же я познайомився зі 

один із творів-казка, другий-вірш. твори відрізняються розмірами. у казці головним героєм є козак, а у вірші - маленький хлопчик. у казці змальовано більше подій, наприкінці герой відходить. у вірші червень тільки прийшов до людей.

доброго дня, шановний всеволоде зіновійовичу!

ваш твір «тореадори з васюківки» зацікавив мене, викликав

щирий сміх з першої прочитаної мною сторінки!

дана повість – це колоритне відображення безтурботного

життя дітей, захоплююче та цікаве. виникало враження, що ви вкладаєте в образи

яви та павлуші свої дитячі переживання та емоції – настільки вони яркі й

колоритні!

я пережив масу емоцій разом з героями твору, відчував

радість й сум, стурбованість та впевненість у собі. повість змінила мій світогляд,

погляди на життя, розкрила нові цінності у людських стосунках. а саме – щирість

у почуттях, відданість у дружбі.

червоною лінією вашої повісті, на мій погляд, є

твердження, що будь-які проблеми можна розрішити, не втрачаючи почуття гумору!

вважаю, що даний твір слід прочитати й дорослим людям.

із щирою повагою,  (ваше ім'я)