наш світ дуже великий і про нього ми знаємо не так багато. але ж ми для цього і потрібні. впізнавати світ, робити все те що для нього краще. треба завжди піклуватися про нашу природу, бо якщо ми забуднюємо ії, то забруднюємо і себе.весь наш світ дуже взаємозв`язаний між собою і якщо якийсь зв`язок розв`яжиться, то може це призвести до ї екологічної проблеми. і це потребує великих зусиль людини. .наш світ дуже різноманітний. і вчені щоб не плутатись, придумали окремі назви різних сфер. так вони зробили для полегшення вивчення якоїсь сфери.ось, наприклад ноосфера. ноосфера- це сучасна стадія біосфери, пов`язана з появою в ній людства. ноосферу можна розглядати як єдність "природи" і культури.або ж літосфера. літосфера - зовнішня тверда оболонка. вона складається з поверхневого шару осадових порід. ще є гідросфера. це сукупність всіх водойм, що утворить водну оболонку землі. ще є деякі сфери, але про них дуже багато інформації.і що саме цікаво, всі ці сфери теж зв*язані між собою.людина піклується про природу. як саме? вона видала таку книгу як " червона книга". в ній узагальнені матеріали про сучасний стан рідкісних і таких,що знаходяться загрозою зникнення,видів тварин і рослин. ще є і " зелена книга". крім рідкісних видів рослин, існують і унікальні рослини угрупованні, які також потребують охорони.
Ответ дал: Гость
кожен має трудитись.якщо людина не буд трудитись то і їсти їй не буде чого.посадив пшеницю,зібрав зерно,перемолотив на борошно,зпік хліба.посадив огірки або помідори виросли вони і ти тепер не будеш голодний.ось так має людина жити на білому світі.
Ответ дал: Гость
Лісовою стежкою збільшити
осіннього ранку ліс зачаровував своєю незвичайною тишею та чистим повітрям, яке наповнює магічною силою.стежки переплітались, мов лабіринт, поки не занесли мене до самотнього дерева, що височіло та потягувало свої могутні гілки до самого неба. придивившись, я побачила дятла. він шалено вистукував, немов би хотів зробити дупло за хвилину. я тишком пішла, бо не хотіла налякати чимось стурбованого, на мій погляд, птаха. раптом я наштовхнулася на маленький та колючий клубочок. то був їжачок, він насторожився, буцімто я хотіла його потривожити. (це миле створіннячко збирало гриби). якась несамовита іскорка радості спалахнула в душі, я продовжила свій шлях. ідучи я помітила, що дівчинонька осінь не забула про цей ліс, своїм чарівним пензликом фарбувала всі листочки у різнокольорові барви. здавалося, наче самі дерева відчували цей незабутній настрій. навіть небо не було таким похмурим, як усі минулі дні. хмаринки з легкістю кружляли у небі, а саме небо посміхалося і бажало усього приємного. сонце обіймало своїми промінцями землю, але не гріло.під кожним деревцем ховалися гриби. «не бійтеся малі, я не буду виривати вас з коренем! » мабуть гриби почули мої думки - я швидко почала знаходити їх. але потім вони почали гратися в хованки, а я їх шукала.швидко промайнув час і я повинна була повертатися. я палала бажанням відвідати цей ліс знову і знову.
Популярные вопросы