На що приходив дивитися в природничий музей Славко беркута

зимуве теплу, як мачушине добро.зимою деньок, як комарів носок.місяць лютий спитає, чи взутий.уночі тріщить, а вдень плющить.зима без снігу — літо без хліба.хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.хто про землю дбає, вона тому повертає.добре грунт угноєш — урожай потроїш.                                                                                                                                                                                                           козак з біди не заплаче.береженого бог береже, а козака шабля стереже.хто любить піч, тому ворог січ.сміливість кріпості бере.не такий страшний чорт, як його малюють.                                                                                                                                                                                             як нема сили, то й світ не милий.найбільше багатство — здоров'я.здоров'я маємо — не дбаємо, а стративши — плачем.скрипуче колесо довго їздить.в здоровому тілі — здоровий дух.без здоров'я нема щастя.гарна дівчина, як у лузі калина.вуси — честь, а борода й у цапа єсть.                                                                                                                                                                                                     нема того краму, щоб купити маму.рідна мати високо замахує, а б'є.які мама й татко, таке й дитятко.яке коріння — таке й насіння.яке зіллячко, таке й сім'ячко.який сава — така й слава.багато няньок — дитина без носа.шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.                                                                                                                                                                           місяць лютий — месяц февраль; взутий — обутый; дбає — беспокоится; грунт угноєш — землю удобришь; у цапа — у козла; крам — товар; татко — отец; батьки — родители; заздрий — зависливый; небіж — племянник.

повість ирій навчила мене тому , що людиною можна залишитися скрізь. якщо у тебе є душа , розум ,якщо ти живеш за законами моралі й добра , тоді не має значення , де  саме ти піднімеш голову до неба і будеш дивитися на зорі - в селі чи в місті.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов’язане з тим, як складається її життя. для багатьох щастя – це матеріальні цінності, забезпечене життя. для духовно багатих людей більшу цінність має можливість духовного розвитку та збагачення. іноді трапляється, що щастя – це те, чого не вистачає або зовсім немає в житті. тоді людина намагається знайти це, зробити так, щоб збулися її мрії, — і це вже для нeї щастя.

проте, мені здається, що в загальному, спільному для всіх значенні щастя – то гармонія.

не так багато треба нам у сучасному житті. у всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. а ось без спілкування людина жити не може. обмінюватися новинами, ділитися враженнями, дізнаватися про нові події та цікаві факти – це все закладено в природі людини. крім того, спілкуватися з цікавими людьми – велике задоволення.