Хто вплинув на те, щоб Іван покинув Батьківщину? (Камінний хрест)

рассказ е. носова "белый гусь" мне понравился, хотя о таких произведениях нельзя говорить однозначно, ведь они не просто нравятся, а волнуют и трогают душу. главный герой рассказа — белый гусь. он был красивый: "тугие перья одно к другому так ладно пригнаны, что казалось, будто гусь высечен из глыбы рафинада". ходил гусь всегда важно и степенно и считал себя самым главным в деревне. его называли адмиралом: "все у него было адмиральское: и выправка, и тон, каким он разговаривал с прочими деревенскими гусями". белому гусю самому пришлось воспитывать гусят, потому что их мать погибла под колесами автомобиля. более внимательного и заботливого отца сложно представить. он никого не подпускал близко к своим гусятам. оберегая своих детей, белый гусь прогонял других птиц, шипел на людей, погнался даже за бычком и выгнал его с луга. однажды, когда гуси были на лугу, неожиданно полил холодный ливень. все гуси легли на траву, а под ними спрятались маленькие гусята. косой холодный ливень перешел в град, и гуси не выдержали и побежали прятаться в кусты лозняка. оставленные взъерошенные гусята жалобно кричали вслед своим родителям и падали в траву под ударами града. один белый гусь сидел не шелохнувшись, иногда вздрагивая от безжалостных ледяных ударов. дождь закончился, но на середине луга неподвижно лежала белая птица, по ее клюву текла струйка крови, а из-под сильных крыльев выбирались дети. белый гусь погиб, но спас своих гусят, оставшись до конца храбрым и стойким. мне жаль, что белый гусь погиб. я восхищаюсь его самоотверженным подвигом. 

я розумію що, якщо ти знайшов десь, наприклад, той же самий гриб, швидше за все, там буде багато їх, тобто ти зможеш ще знайти там їх.

доброго дня, шановний всеволоде зіновійовичу!

ваш твір «тореадори з васюківки» зацікавив мене, викликав

щирий сміх з першої прочитаної мною сторінки!

дана повість – це колоритне відображення безтурботного

життя дітей, захоплююче та цікаве. виникало враження, що ви вкладаєте в образи

яви та павлуші свої дитячі переживання та емоції – настільки вони яркі й

колоритні!

я пережив масу емоцій разом з героями твору, відчував

радість й сум, стурбованість та впевненість у собі. повість змінила мій світогляд,

погляди на життя, розкрила нові цінності у людських стосунках. а саме – щирість

у почуттях, відданість у дружбі.

червоною лінією вашої повісті, на мій погляд, є

твердження, що будь-які проблеми можна розрішити, не втрачаючи почуття гумору!

вважаю, що даний твір слід прочитати й дорослим людям.

із щирою повагою,  (ваше ім'я)

1. високий кремезний чоловік з стрункою статурою та строгим поглядом.

2. він уже не міг працювати в полі та полювати на звірів, але все одно залишався дуже сильним: пасіка,сад,луки - се була його робота.

3. найбільше поважали захара беркута за його ліки.

4. "життя доти має вартісь, доки чоловік може іншим" - ці слова, були золотою ниткою в його житті.

5. він був найстарший в усій тухольскій громаді.

6. захар беркут був багатий цінним життєвим досвілом.

більше не можу нічого