Побудуйте промову на тему"Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є"

в украинского народа, его духовно-культурному развитию особая роль принадлежит монастырям.

монастыри - это религиозные общины монахов или монахинь, с принадлежащими им землями и капиталами составляли церковно-хазяйственные организации. зависимости от условий , правних и , монастыри разделялись относительно своих прав и подчиненности на: лавры (в украине - киево-печерская, святогорская и почаевская), ставропигийные монастыри, зависящие от самой церковной власти, кафедральные( подчиненные епархиальном епископу), и приписаны к другим, больших монастырей(скиты и скитикы, "пустыне"). на территории монастырей, кроме церковных и жилых домов, были еще различные административно-хозяйственные строения, мастерские, школы, типографии.

среди национальных святынь украины почетное место занимают монастыри крыма, западной украины, а также киево-печерская лавра, которая славится своей красотой и до сегодняшнего времени.

интересным и древнейшим пещерным культовым комплексом крыма является качи-кальон, расположен возле села передущелинне в 8 км.  от бахчисарая.  неподалеку мангупа есть еще два средневековые монастыри: монастырь шулдан, находится в ущелье перед с.  терновка, а также значительный по размерам пещерный монастырский комплекс челтер, за с.терновка.  в крыму сохранилась также одна из армянских святынь - это монастырь сурб-хач, расположенный недалеко от городка старый крым.

в западной украине сохранилось значительное количество монастырских комплексов.  к наиболее духовных памятников западной украине относятся следующие монастыри: креховский, уневський, лаврский во львовской области, гошевский и манявский скит в ивано-франковской области, почаевская лавра в тернопольской области и другие.  наибольшей безосновательной вреда этим национальным святыням нанесла коммуно-большевистская власть, но на сегодняшний время все они и становятся важными центрами религии.

грошей, напевне, прагнуть усі люди на землі. але для когось гроші — це просто засіб існування, своєрідна ланка в ланцюжку «праця — гроші — матеріальні тя духовні блага». а є люди, для яких гроші — сенс життя, його мета. такі люди живуть заради грошей, заради якось сліпого накопичення. причому свої гроші вони майже не витрачають. єдиний достойний вклад грошей, на їхню думку, — це той, що знову таки дасть якийсь прибуток, принесе нові гроші.

про згубний вплив грошей за всю історію людства сказано і написано дуже багато. і хоча, мабуть, ніщо ніколи не зможе запобігти новим проявам цієї «хвороби», мудрі світу цього невтомно нагадують нам про ту шкоду, що можуть завдати людині гроші. своєрідним попередженням людям-грошолюбам є п'єса івана кар-пенка-карого «стотисяч».

у комедії «сто тисяч» автор на прикладі невеликого періоду життя головного героя п'єси герасима калитки показав, наскільки згубним буває вплив грошей на людину, до чого може призвести жага багатства, жадоба др наживи. герасим калитка прагне збагачення: він скуповує землі збанкрутілих поміщиків і бідних селян, накручує відсотки на борг своєму кумові, на всьому економить у повсякденному житті. він заздрить багатієві пузирю, у якого величезне господарство і повно грошей. аж ось доля звела його з невідомим, який запропонував йому купити фальшиві гроші, які аж ніяк не відрізниш від справжніх.

мабуть, у таких шахраїв, яким був невідомий, дуже розвинена інтуїція. вони відчувають людей, які живуть заради накопичення і вже підпали під страшний вплив грошей. звісно, герасим з його жадобою до збагачення не міг відмовитися від такої «операції». він настільки захоплений жадобою до наживи, що не помітив найпростішого обману і став жертвою хитрішого від себе шахрая. зрозумівши, що його обманули, калитка не намагається навіть поміркувати над тим, чому так сталося, що до цього призвело, він одразу кинувся вішатися, бо, на його думку, «краще смерть, ніж така потеря».

отже, іван карпенко-карий в образі герасима калитки розкрив проблему згубного впливу грошей на людину, показав, які зміни відбуваються в свідомості й характері людини через надмірну пристрасть до грошей. його п'єса — це своєрідне попередження іншим калиткам про можливі наслідки непомірної жадності.

важко не погодитись з думкою, що з усіх утрат — утрата часу найтяжча. ця істина відома людям здавна, та, на жаль, мало хто на неї зважає.

по-перше, ми завжди кудись спішимо, намагаємось встигнути все й одразу, аби досягти омріяних висот. а насправді, щоб бути успішним, потрібно вміти організувати свій час і робити те, що нам подобається, до того ж якісно.

по-друге, отак рвучись вперед, ми забуваємо про те, що наш дорогоцінний час ми маємо приділяти ще й близьким людям, а ми його витрачаємо на матеріальне й скороминуще.

яскравим прикладом моїх думок можуть бути праці григорія сковороди, де представлена ідея сродної праці. він вважав, що людина, аби реалізувати себе, повинна займатися тим, для чого була народжена. продовжуючи його думки, можу сказати, що займаючись справою свого життя, людина не марнує свій час, а, отже, використовує його на благо собі.

люди  часто думають і говорять про те, що таке особистість. це завжди цікаво й завжди хвилює, адже всі ми люди й живемо серед людей. так, у всіх різні професії, заняття й посади, усі виконують неоднакові завдання. але ким би хто з нас не був, він, насамперед, особистість, а вже потім носій якої-небудь суспільної функції. що таке особистість? у чому проявляються її якості?

бути особистістю  – значить зберігати здатність орієнтуватися в різноманітті знань і ситуацій і відповідати за свій вибір, зберігати своє неповторне «я». чим богаче мир і чим складніше життєві ситуації, тим актуальніше проблема волі вибору власної життєвої позиції. зберегти свою неповторність, залишитися самим собою навіть у самих складних умовах людин може, тільки залишаючись особистістю

вільно  і невимушено почуває себе в сучасному житті той, хто постійно вчиться орієнтуватися в ній, обирати для себе цінності, що відпові особистим здатностям і схильностям і не суперечним правилам людського спілкування. людина має величезні можливості для сприйняття культурних і духовних цінностей і для власного самовдосконалення. щоб стати особистістю, кожна людина повинен постійно розвиватися, займатися самовихованням. і кожний це знає й намагається розібратися в собі, зрозуміти себе, осягти себе, осягти свій внутрішній мир. ми намагаємося зіставляти себе з навколишніми, співвідносити особисте життя із суспільної, свій інтерес до миру з інтересом його до себе, щоб відповісти на головні з головних питань: який я? як і для чого я живу? чи всі я відкрив у собі? кожна людина сам повинен себе виховувати. ніхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливість, заздрість, лицемірство, жадібність, страх перед відповідальністю, непорядність

головним у духовній культурі  особистості можна вважати активне, творче відношення до життя: природі, суспільству, іншим людям, собі самому. нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тільки до начитаності, ерудиції, хоча й це дуже важливо- культуру людини неважко оцінити. опанувати культурою може тільки діяльна, активна людина, що відкрила для себе всього її багатства. мистецтво й  література, традиції й звичаї дуже повчальні і їхнє знання полегшує життя

але є ознака духовної культури особистості, що дуже важливий, – готовність людини до самовіддачі й самопожертви. турбота про людей і прагнення їм повинні стати не тільки добрими словами, але й добрими справами. протягом всього життя потрібно формувати й розвивати в собі кращі якості й переборювати ті, що заважають розкриттю особистості, її самоствердженню в колективі. на жаль, багато хто вважають, що свобода особи – це воля не дотримуватися встановлених у суспільстві законів, порядку. але таке поводження замість користі приносить тільки шкода, причому страждає не тільки сама людина, але й навколишні його люди