Степан процюк агронавты лист до героя

насправді, гриби ростуть по колу, утворюючи коло, вінок.

де є один, там знайдуться й інші.

так я розумію це прислів*я.

а по скажешь? ?

1. у половинчику.

2. відьмин ставок.

3. іди, іди, дощику!

4. таємна вечеря.

5. пророкування старця.

6. на світлині.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.