Митькозавр з Юрківки Створіть сенкан «Митько та Сергійко», «Василь баллов ​

  я захопилася читанням зовсім нещодавно, у шостому класі, коли на уроці нам задали прочитати оповідання в.кава«пиріжок з калиною». з великим захопленням я прочитала   це оповідання . головний герой  оповідання- митько.він   дуже симпатизує  читачам своєю добротою,культурністю   та щедрістю. митька та федора образили старшокласники ,вони   відійшли до верби  та почали  лаяти «шостаків».хлопці  розуміють істинну цінність розума . митько ненавмисно попав у ніну жук замашною сніжкою. його одразу почала мучати совість, щож буде з оком ніни. підглянув у вікно дівчини ,  вона помітила його. хлопчик   почав вибачатися та розповідати усе , що трапилося. митько нічого не пошкодував для нини ,   віддав усе що було в кишені. а нина усе зрозуміла та дала йому пиріжок з калиною.

  це оповідання вчить нас бути щедрими , добрими та совісними до людей.

мені дуже оповідання в.кава, і тому я раджу всім школярам, а також їхнім батькам прочитати оповідання  «пиріжок з     калиною «   та переконатися в талановитості цього письменника.  

у баби язик, як у чорта мітла. 

у бабів та у п'яних сльози дешеві. 

була б моя бабуся — нікого не боюся. 

баба діду рада. 

1.як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.

2.слово чемне кожному приємне.

3.прислухайтесь до корисних і добрих слів, навіть якщо це дитяче лепетання.

4.ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і меньше говорити.

5.який голос, такий і відголос. 

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.