Характеристика героя (На вибір) твору “Діамантовий берег”

                              народна пісня в житті українців

  український народ - це найспівучіший народ. пісенна скарбниця українців налічує понад триста тисяч пісень.

        люди,з давніх давен скадали пісні. вони співалися на свята івана купала -   купальські пісні,є також щедрівки,колядки,коли ходили люди на жнива - то співали жниварські пісні. навесні,коли люди зустрічали весну,то співали веснянки.

  народна пісна - це частина україни,немає такого міста в нашій країні,де б на свята не лунали веселі пісні. не буває,щоб на зимові свята,по вулицям ми не чули дзвінких щедрівочок чи колядок.

  отже,народна пісня відіграє важливу роль,у житті кожного українця. коли слухаєш українську пісню,то стає весело на душі і легко. це,один з символів української творчості,українського народу.

"п'ятнадцятирiчний капiтан" є одним з найзахопливіших творів жюля верна. у цьому пригодницькому романі поступово розкривається характер діка сенда, п’ятнадцятирічного хлопчика, який зміг подолати труднощі, показавши найкращі людські риси - рішучість, мужність,   розумність, відповідальність.  дік виріс сиротою, але не озлобився на світ, а, навпаки, прагнув досягти своєї мети. він мріяв про море і далекі подорожі до невідомих країн. одного дня йому пощастило: діка побачив судновласник містер уелдон, вразився кмітливістю та недитячою серйозністю хлопчика і згодом запропонував йому стати матросом на його судні ”пілігрим”. дік ще не знав, що на нього чекає безліч випробувань у відкритому морі та африканських джунглях. коли капітан та екіпаж корабля фатально загинули, хлопець приймає відповідальне рішення: замінити гуля і завершити мандрівку. підступний работорговець негору збиває п'ятнадцятирічного капітана з курсу і вони до африки. дік сенд виявив себе рішучим і відповідальним. навіть після крушіння шхуни він залишався капітаном, від його рішень залежали життя людей. потім, вже на острові, дік зрозумів, що серед команди був зрадник, після чого вони у полон. але хлопець стійко долає всі перешкоди і рятує своїх друзів від работорговців, завдяки своїй сміливості та рішучості. незважаючи на свій молодий вік, п’ятнадцятирічний дік – це дуже доросла людина, здатна брати на себе відповідальність не тільки за свої вчинки, а й за інших людей. він - справжній герой, бо дік сенд був готовий пожертвувати собою заради того, щоб виручити екіпаж з біди. такі риси характеру дуже цінуються во всі часи.

це головна думка а по темі можеш росказати що відбувається в повісті земля

 

багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі «людина і земля». вона порушена в творах нечуя-левицького, панаса мирного, карпенка-карого, ольги кобилянської.  о. кобилянська — письменниця буковини. вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. дуже важко жилось трудовому буковинському селянству. щоденна виснажлива праця, часте недоїдання, холод, злидні — це ввійшло в буденний ритм життя. та для багатьох земля так і залишилась мрією. вона, як марево, то з'являлась, то зникала, залишаючи тугий біль у серці селянина.  у повісті о. кобилянської «земля» проблема влади землі над людиною зазвучала по-новому. вона змалювала панораму життя малоземельного і безземельного селянина буковини. важким було тодішнє життя селян. багато сімей розорялися і змушені були мандрувати в пошуках заробітку. вони дешево продавали свою силу. так проминали молоді літа багатьох людей. єдиним, що могло врятувати селян, була земля. мрії, думки про неї надавали сили тим, хто її не мав. та земля не завжди робила щасливими тих, хто її мав.  саме такі сім'ї показані в повісті «земля». докія чоп'як — це жінка, яка не мислить свого щастя без ґрунту, без тієї маленької нивки, яку вона так оберігала від свого марнотратного чоловіка.  вона все життя провела тут, біля землі. а коли відчула, що нездужає, що сили її, віддала свою зовсім юну дочку заміж за тодорику. мати не зважає на те, що хлопець зовсім не подобається дівчині. головне, що він має поле.  рабами землі є івоніка федорчук і його дружина марійка. вони перебувають під магічною владою землі. подружжя федорчуків було безземельним. обоє тяжко працювали, відмовляли собі в усьому. нарешті федорчуки купили землю за гірко зароблені гроші.  івоніка докладає всіх зусиль, щоб земля його родила гарно. обробляє він ниву впору, працює на ній до самого забуття. йому додавала сили думка про майбутній врожай. головне для івоніки та його дружини — земля, праця, честь хлібороба. федорчуки вірили, що земля принесе щастя їм та їхнім синам михайлу та саві. михайло дуже любить працю, він пройнявся поезією землеробства. батьки дуже любили свого старшого сина. а молодший — сава — зовсім по-іншому ставиться до землі й батьків. він впертий, до того ж ледачий, працювати на землі не любить. всупереч батькам сава покохав рахіру. це була дівчина дуже лукава і хитра, трохи злодійкувата. але сава не може без неї. він розуміє також, що земля — це життя. і він стає на шлях братовбивства: «за землю підняв сава руку на свого брата, лиш за як одинак надіявся колись дістати всю землю». сава вчиняє страшний злочин, за який оправдати його не можна.  розбилися вщент мрії федорчуків. земля, так тяжко зароблена, не тільки не принесла щастя, а й стала причиною страшного горя.  старий івоніка втратив все. не стало в нього двох синів, і разом з тим немилою стала йому земля. аж тепер зрозуміли батько й мати, що недобре вчинили по відношенню до анни, нареченої михайла. реалістичне зображення дійсності зумовило правильне висвітлення основної проблеми твору — влади землі.  трагедія родини федорчуків зрозуміти, що не людина має бути рабом землі, а земля повинна приносити радість людині. 

1.кінь остапа

"кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"

2.зовнішність остапа:

"  і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі"

3.почуття остапа, яке охопило його на чужій землі:

"дивне почуття обхопило остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. в один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."