Який зміст укладено в слова: «Не скує душі живої/І слова живого»? Яке співвідношення мови й нації випливає з поеми?​

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля,

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), які виражають віру поета в незбориму силу народу і його співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу. Своєю так-званою промовою, батько української мови, показує не про важливість твоїх коренів, а про людяне відношення до інших народів. Дана проблема рас і досі є в сучасному світі. Хоч мова не показує політичні погляди, але зміцнює патріотичний дух.

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.

1.нелюбов до табунів .

2.образливий вибір конюха.

3. виправдання степанового рішення.

4.змирився.

5.спогади про дитинство.

6.воля.

7. гірка   правда. повернення.