Сенкан про Івана "Тіні забутих предків"

княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі

1)сосонка,лис та дядько максым 2) сосонку 3)паньськый двир 4)сосонка-дороговказ 5)на службу до пана 6)втечя 7)сосонка рятивныця 

густа моряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину.

художнiй засоб - эпiтет

как тебя зовут? у нас было такое же , и этот рассказ мы недавно читали