Яким вимальовується в поезії є.плужника образ його часу. порівняйте з художніми свідченнями інших авторів допожіть будь ласка)

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я. справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на

павлуша і ява («насправді його іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». гострий на язик дід салимон каже про них: «одно… ява і павлуша пішли. от хлопці! орли! соколи! гангстери, а не хлопці! нема на них буцегарні».павлуша і ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю васюківку, як радіо на перше травня».енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». за характером павлуша і ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є іван. це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…за своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».попри всі суперечки між друзями, ява зважає на недавню хворобу павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. крім того, іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. з того моменту друзів стало троє: павлуша, ява і собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.як цікаво читати про всі веселі пригоди павлуші та яви — кмітливих та винахідливих героїв всеволода нестайка! здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! книгавсеволода нестайка «тореадори з васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод павлуша і ява — найкращими моїми друзями.  

120 240 350 460 570 680 790 

кожен поетичний твір, про який з них не йшла мова, завжди намагалися вмістити велику життєву мудрість і об’єднати це з виконавчою красою поетичного слова автора. безліч поетів тому створили велику кількість якісних творів для того, щоб порадувати своїх читачів і відкрити їм нову, раніше невідому і незрозумілу сторону життя. існує безліч поезій, але тих, які дійсно красиво підносять явище патріотизму, насправді не так і багато. саме з цієї причини саме гарні патріотичні твори знаходять свій відгук у душі людини, в особливості, якщо мова йде про українця.

великий український поет василь симоненко у своєму прекрасному поетичному творі «лебеді материнства» зміг успішно об’єднати тему любові до власної матері з любов’ю до своєї батьківщини. у творі автор відкриває думки матері щодо майбутнього свого сина. мама розмірковує про те, що її синові належить пройти дуже багато. будуть в його житті справжні друзі, буде багато дівчат. і, насправді, і тих, і інших можна вибирати, вдосконалюватися за життя, змінюючи коло своїх знайомств. у той же час варто відзначити, що мама впевнена у тому, що батьківщину людина змінити не може. батьківщина дана такою, якою вона є, як і рідна мати. як правило, мати любить свою дитину, якими б негативними рисами вона не володіла. у неї дійсно може бути безліч недоліків, але материнська любов перевершує все, про що б не йшла мова. те ж саме можна сказати і про рідну країну. батьківщину не можна вибирати. багато людей незадоволені своєю батьківщиною, але вони просто не розуміють, що в житті не завжди є місце для вибору того, що тобі здається більш комфортним. у житті людини є щось більш важливе, ніж споживчий і цинічний підхід. щоб бути справжньою людиною, важливо мати щось піднесене, духовне. для цього потрібно цінувати батьківщину, незалежно від того, подобається вона тобі чи ні. відмовитися від власної батьківщини – це абсолютно аморально. я думаю, що автор хотів сказати у своїй поезії саме про це.

говорячи особисто про мене і про моє ставлення до того, про що писав василь симоненко, я можу з упевненістю сказати, що я в повній мірі поділяю його думки щодо неможливості вибору матері і рідної країни. людина є нерозривним породженням своїх батьків і своєї рідної землі. вона не може їх зрадити, адже так вона ніколи не стане щасливою. зраджуючи свою рідню, людина зраджує саму себе, свою сутність, адже людина нерозривно пов’язана як зі своєю батьківщиною, так і своїми батьками.