Змоделюй як могли б розвиватися події у творі якби доктор брякус не загинув

згорнеш - клинець, розгорнеш -  линець. (парасоля)

через воду переводить,  а сам з місяця не сходить. ( міст)

вдень з ногами, а вночі без ніг. (ичеревики)

ходить пані по майдані. куди гляне - трава в'яне. ( коса)

утрьох їдуть братці верхи на конячці. ( пальці і олівець )

біле поле, мудрий на нім оре. ) папір, писання)

людина - найвище створіння. вона керується не лише рефлексами і розумом, а в першу чергу серцем і душою.  , що серце справжньої людини  повинно бути чесним, милосердним  і регулярно наповнюватися добротою без осолбливих внутрішніх заморочок. людина стає людиною тоді, коли усвідомлює значення свого життя як такого. серце б'ється в унісон її живої душі, яке живе доки, поки буде жити справжня людина ззовні на діях своїх. тільки тоді поняття людського серця   розгортається на істинному життєвому тлі.

дякую вам за можливість вираження власної думки.

з повагою, petrus

пісні здавнини,передавались з покоління,в покоління.з першого погляду це всього лиш пісня,але який велий вміст є вній! скільки там історії.і скільки вони живуть,таке враження що вони безсмерті,вічно існують.іменно піснями люди передавали нащадкам свої почуття,своє життя,їхні закони.є багато надзвичайно хороших пісень,в яких є автори,є звичайні складені народом.звичайно українська пісня є дуже важлива для нас,навіть завдяки пісням ми можемо дізнатись які в ниших нащадків були,обряди,традиції,закони,і яке загалом життя.з піснею і робота швидше йде,і веселіше,і приємніше працювати.на світі мабуть і немає людини якаб нелюбила пісню.

епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. метафори: «моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя, моя мрія в гори лине наздогін вітрам». персоніфікації: «прощавайте, сині гори, білії сніги, прощавайте, темні звори й світлії луги! прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! », «будь здорова, верховино, любий рідний край». нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». інверсія: «іду я на чужину»