Ідейно художній аналіз вірша: т. г.шевченка "тополя"

Ім’я т. г. шевченка відоме всьому світові. його творчий доробок — справжній літопис долі та історії українського народу. народні жалі й радощі знайшли своє втілення у віршах поета. образи і сюжети для своїх творів він черпав з народної творчості. усе своє життя великий кобзар присвятив своєму народу, пишучи про нього і для нього. одним із найліричніших його творів є «тополя», у якій поет оспівує благородство почуттів дівчини, яка змогла зберегти вірність своєму коханому.усіх подорожніх дивувала одинока тополя, яка височіла край дороги. гнув її «стан високий» вітерець, і здавалося, ніби чомусь плакало те дерево. і справді, не звичайним було воно: то зачарована дівчина перетворилася на тополю від суму за своїм нареченим. щиро кохалися молодята. але зла доля розлучила їх навіки. поїхав парубок на війну і загинув десь у боротьбі за свою україну. а дівчина все чекає, «сохне вона, як квіточка». проте мати її вирішила сама влаштувати життя своєї доньки: «чого в’янеш, моя доню? » —мати не спитала,за старого, багатогонищечком єднала.але не потрібні були багатства дівчині. краще було померти для неї, ніж вікувати із нелюбом і зрадити своє кохання. пішла вона вночі до ворожки, аби дізнатися про свою долю: коли нежив чорнобривий,зроби, моя пташко,щоб додому не вернулась…знала мудра жінка життя молодої. давно вже приготувала для неї чарівне зілля, яке б могло їй. тричі мала випити дівчина те зілля. але не повернувся козак до неї. немов на крилах, понесло її до поля. співала і благала долі. і сталося диво — перетворилася вона на одиноку тополю. і тепер лише вітер її стрункий стан гне додолу. мене вразила ця своєю ліричністю і глибиною зображення нещасливої любові закоханої пари: в ній тісно переплітаються сюжет і художні тропи з народною символікою й поетикою, доповнюючи враження читача від прочитаного твору.