Уродини вітрів був один дуже допитливмй синочок. він прокидався рано -раненнько,швиденько біг до тітоньки хмари , відкривав кран , а з нього вибігав її син, теплий дощик. вітерець швиденько вмивався, витирався своєю рукою- віялом ї вирушав у свої мандри. одного разу. крізь відчинене віконце. залетів він до маленького дениска, що вже довго лежав у ліжку. хлопчик не міг ходити . він сумним поглядом спостерігав за тим , що робиться за вікном. вітерець оглянув незнайоме приміщення, подивився у шухляди, перекинув на тумбочці стакан,чмокнув дениска у щічкую . хлопчик рукою торкнувся того місця і -усміхнувся." чому він зраді подумав вітерець,-невже через мене? ". а треба сказати , що наш чомучка був не тільки допитливий, а ще й дуже добрий і спостережливий.він обережно відкрив покривало і лагідно почав гладити хлопчика по ногах. і чим довше він це робив, тим теплішими вони ставали . хворий почав ними рухати, надходив вечір. вітерець почав збиратися додому, адже був слухняним хлопчиком. " неодмінно завтра прилечу сюди,"- подумав він. всю ніч йому снився дениско. вранці вітерець полетів до хлопчика .яким же було його здивування , коли він побачив, що малий сидить на ліжку. він підлетів до нього, знову чмокув у щічку . хлопчик засміявся -і встав. він простягнув ручку вперед, ніби хотів щось взяти. вітерець простягнув йому свою. вони відкрили двері і вийшли у двір. так допитливість , доброта і спостережливість роблять добрі справи.
Спасибо
Ответ дал: Гость
одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.
Популярные вопросы