Іть скласти казку про допитливого вітерця

Уродини  вітрів був один дуже допитливмй синочок.  він прокидався рано -раненнько,швиденько біг до тітоньки хмари , відкривав кран , а з нього вибігав її син, теплий дощик. вітерець швиденько вмивався, витирався своєю рукою- віялом ї вирушав у свої мандри.   одного разу. крізь відчинене віконце. залетів він до маленького дениска, що вже довго лежав у ліжку. хлопчик не міг ходити . він сумним поглядом спостерігав за тим , що робиться за вікном. вітерець оглянув незнайоме приміщення, подивився у шухляди, перекинув на тумбочці стакан,чмокнув дениска у щічкую . хлопчик рукою торкнувся того місця і -усміхнувся." чому він зраді подумав вітерець,-невже через мене? ". а треба сказати  , що наш чомучка був не тільки допитливий, а ще й дуже добрий і спостережливий.він обережно відкрив покривало і лагідно почав гладити хлопчика по ногах. і чим довше він це робив, тим теплішими вони ставали . хворий почав ними рухати,    надходив вечір. вітерець почав збиратися додому, адже  був слухняним хлопчиком. " неодмінно завтра прилечу сюди,"- подумав він.   всю ніч йому снився дениско. вранці вітерець  полетів до хлопчика .яким же    було його здивування , коли він побачив, що малий сидить на ліжку. він підлетів до нього, знову чмокув у щічку . хлопчик засміявся -і встав. він простягнув ручку вперед, ніби хотів щось взяти. вітерець простягнув йому свою.  вони відкрили двері і вийшли у двір.    так допитливість , доброта і спостережливість роблять добрі справи.  

є два види краси : зовнішня й внутрішня. перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. це краса людського серця. це милість, прощення вірність та справедливість. ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на спасіння. коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради батькі не можливо назвати всі сторони краси людської душі! вона багатогранна. вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.

велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!