Іть скласти казку про допитливого вітерця

Уродини  вітрів був один дуже допитливмй синочок.  він прокидався рано -раненнько,швиденько біг до тітоньки хмари , відкривав кран , а з нього вибігав її син, теплий дощик. вітерець швиденько вмивався, витирався своєю рукою- віялом ї вирушав у свої мандри.   одного разу. крізь відчинене віконце. залетів він до маленького дениска, що вже довго лежав у ліжку. хлопчик не міг ходити . він сумним поглядом спостерігав за тим , що робиться за вікном. вітерець оглянув незнайоме приміщення, подивився у шухляди, перекинув на тумбочці стакан,чмокнув дениска у щічкую . хлопчик рукою торкнувся того місця і -усміхнувся." чому він зраді подумав вітерець,-невже через мене? ". а треба сказати  , що наш чомучка був не тільки допитливий, а ще й дуже добрий і спостережливий.він обережно відкрив покривало і лагідно почав гладити хлопчика по ногах. і чим довше він це робив, тим теплішими вони ставали . хворий почав ними рухати,    надходив вечір. вітерець почав збиратися додому, адже  був слухняним хлопчиком. " неодмінно завтра прилечу сюди,"- подумав він.   всю ніч йому снився дениско. вранці вітерець  полетів до хлопчика .яким же    було його здивування , коли він побачив, що малий сидить на ліжку. він підлетів до нього, знову чмокув у щічку . хлопчик засміявся -і встав. він простягнув ручку вперед, ніби хотів щось взяти. вітерець простягнув йому свою.  вони відкрили двері і вийшли у двір.    так допитливість , доброта і спостережливість роблять добрі справи.  

                                                                                                      друзяки!

кіт з рябком були друзяки.

котик нишком у собаки

брав щоразу м*ясо,сало,

бо котові завжди мало.

 

а рябко зітхав у тузі:

"хай бере,на те ми друзі"

діти,ви скажіть мені:

кіт був друг рябкові?

.

                                                                                      (ні)

скажи шо ти це !