Цитатна характеристика омелька! твір кайдашева сім'я

юрій яновський — письменник з романтичною душею, неординарним світобаченням і оригінальним творчим почерком. у своїх новелах він прагнув показати глибокі картини свого часу, мріяв про час істинний, ідеальний. «життя є молодість, труд і любов. дайте мені посмакувати цих напоїв», — пише він у своїй ранній новелі «байгород». яновського, як і хвильового, хвилювали питання про співвідношення трагізму: гуманізму в революційному житті країни, про міру самозречення в ім'я вищої ідеї, про цінність людської особистості, збереження людяності за будь-яких умов. провідною в творчості письменника була тема революції, громадянської війни. у центрі уваги яновського — вирішальний момент в житті героїв, його цікавить не еволюція характеру, а «поведінка» героя в умовах найжорстокіших випробувань на межі життя і смерті. у новелах роману «вершники» впадає в око потужний струмінь гуманізму письменника, його любові до життя і людини. і одночасно вражає жах часу і революції, в якому людське життя втрачає вартість, вражає холодний подих смерті у прагматичних розрахунках з «ворогами» ідеї. отже, особливості романтичного стилю роману «вершники» визначає саме емоційний фактор. з першої новели «подвійне коло» постає образ громадянської війни як явища протиприродного, жахливого і потворного. у романі кожний герой дістав точну політичну характеристику: денікінець, петлюрівець, махновець, червоногвардіє передісторію кож ного персонажа автор передає лише кількома штрихами, показуючи його вже як сформовану особистість у складні, вирішальні моменти життя. і от непримиренні у своїй категоричності «вороги» сходяться на одному полі — п'ятеро рідних братів половців готові вбити один одного заради високих, але різних ідей, нехтуючи людськими почуттями. для них важливіші принципи та революційні переконання, аніж братерська любов і почуття матері. один за одним гинуть брати: андрій, оверко, панас — гинуть переможені своїми ж братами. братовбивство, як і вбивство матері (перегук з новелою «я (романтика)» м. хвильового) не можна виправдати жодною ідеєю, хоч якою б високою і благородною вона не була! у запеклому бою зійшлися загони різних політичних поглядів і по черзі летять голови братів половців — денікінця андрія, петлюрівця оверка, махновця непереможеним залишається тільки більшовик іван — це «узгоджувалося» з вимогами тогочасної критики та розвитком історії, однак дихнуло на читача неприхованою регламентованістю й нелюдською жорстокістю. принципи класової боротьби стають вищими за почуття родини,, роду: « рід розпадається, а клас стоїть», — пояснює комісар герт. вісім новел, з яких складається роман, не пов'язані сюжетом, але об'єднані авторського ідеєю: показати через внутрішній світ героїв необхідність історичного перетворення світобудови. через визначальні риси героїв автор показує й оспівує кращі риси усього народу — вірне кохання і біль матері за своїх синів («шаланда в морі»), вірність обов'язку та присязі («листоноша»), людську витривалість і жадання свободи («чубенко — командир полку»). усі герої роману втілюють у собі людське й національне прагнення збудувати кращий світ на землі однак письменник стверджує думку, що цей світ неможливо побудувати на крові. як і хвильовий, яновський показує, що постріл в іншу людину — це щоразу постріл у самого себе, у кайсвятіше, що є в душі кожного. і через духовну і моральну деградацію кожного будівельника «світлого майбутнього» відбувається духовне спустошення і моральна деградація усього народу. адже розпад одного роду половців символізує розпад усього народу у вирі жорстокозапеклої громадянської війни, яка стала трагедією української нації. ця думка художньо втілюється в формі розрізнених, не пов'язаних між собою сюжетно сцен новел роману, які все ж об'єднуються почуттям автора, його переживанням не тільки за долю рідних братів, але й за долю усього народу.

возникновения масленицы  уходит своими корнями глубоко в древность. масленица - древний славянский праздник, доставшийся нам в наследство от языческой культуры, сохранившийся и после принятия христианства.

это веселые проводы зимы, озаренные радостным ожиданием близкого тепла, весеннего обновления природы. даже блины, непременный атрибут масленицы, имели ритуальное значение: круглые, румяные, горячие, они являли собой символ солнца, которое все ярче разгоралось, удлиняя дни. возможно, блины были и частью поминального обряда, так как масленице предшествовал "родительский день", когда славяне поклонялись душам усопших предков. это всегда был самый веселый и любимый славянский праздник. считалось, что человек, плохо и скучно проведший масленицу, будет неудачлив в течение всего года. целую неделю нельзя было помышлять о делах и заботах. безудержное чревоугодие и веселье рассматривалось как залог будущего благополучия, процветания и успеха.

с принятием христианства она стала предварять великий пост и зависеть от его сроков. по своему обычаю, церковь "назначила" на место языческого праздника свой, специально сдвинув для этого границы великого поста. после этого масленица воспринималась христианской церковью фактически как религиозный праздник и получила название сырной, или сыропустной недели, но это не изменило ее внутренней сути.

масленица празднуется  в последнюю неделю перед великим постом, за семь недель до пасхи. на каждый день масленой недели существовали определенные обряды. в понедельник - встреча масленицы, во вторник - заигрыши. в среду-лакомку тещи приглашали зятьев на блины. в широкий четверг происходили самые людные санные катания. в пятницу - тещины вечерки - зятья звали тещу на угощение. суббота отводилась золовкиным посиделкам. заканчивается сырная седмица прощеным воскресеньем, когда верующие просят друг у друга прощения. поэтому масленичной традицией считается посещение родственников, друзей - чтобы попросить прощения за возможные нанесенные обиды, примириться. а потом без обид и с миром вступить в великий пост.

имя масленицы носит и чучело из соломы, которое обряжают в женскую одежду с масляным блином или сковородой в руках (от блина, круглого и масляного и образовалось название и праздника, и персонажа). с этим чучелом весело проводили время всю масленичную неделю: с ним разъезжали на тройках, а в конце праздника хоронили масленицу или провожали, разрывая чучело в мелкие клочья на краю села. но, чаще всего, чучело масленицы сжигали на весело горящем костре, который разводили обязательно "на горке" - на какой-нибудь возвышенности.

ритуальные похороны масленицы всегда сопровождались процессиями ряженых, карнавалами, громким смехом, призывами весны и демонстративными поношениями масленицы в специальных куплетах. в этих песнях масленицу обзывают (в связи с великим постом, который наступает сразу после обильных пиров масленичной недели) обманщицей, объедалой, блиноедой и другими обидными прозвищами. соломенное чучело, наряженное в праздничную одежду или же в лохмотья, всей толпой выносили из селения и швыряли в воду или разрывали на части. солому от распотрошенного чучела разбрасывали по полям для того, чтобы обеспечить хороший урожай и придать земле плодородие.