Ігор. головний персонаж твору — ігор. це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. ігор святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «лучче ж бо потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» вислів цей став крилатим. надзвичайну мужність і рішучість ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення сонця? а ігор вирушає! хоробрість ігоря не раз відзначають також всеволод і святослав, називаючи його сміливим соколом. усі ці властивості викликають симпатію до князя. разом із тим ми засуджуємо ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. його поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд. святослав. відповідно до ідейного змісту твору, автор називає святослава великим, грізним київським князем. як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». святослав зображений піклувальником про долю рідної землі: спустошення русі через князівські міжусобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»? святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина. картаючи ігоря й всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю руськую, за рани ігореві, сміливого святославича». цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити київську державу, зробити її могутньою і незборимою. автор «слова…» оспівує мудрість і хоробрість святослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців. ярославна. дізнавшись про поразку русичів, поранення й полон чоловіка, ярославна ладна на край світу полинути до милого її серцю мужа-друга, щоб обтерти криваві рани на його дужому тілі… зауважимо: у невтішному горі ярославна благає сили природи зменшити муки не лише свого мужа, вона вболіває й за інших воїнів-русичів. як це благородно! отже, ярославна не лише вірна дружина, а й свідома громадянка своєї держави, полум’яна патріотка, що виступає від імені «жон руських». гуманна княгиня — заступниця всіх воїнів київської русі. і саме ця людяність і сила почуттів, краса вірності в коханні возвеличують її в наших очах князь всеволод святославич (брат ігоря). всеволод основними рисами характеру нагадує свого брата князя ігоря. він є хоробрим, відважним воїном. у битві з половцями зображений як билинний богатир – “буй-тур”. у вирі бою князь забуває про почесті, багатство, золотий батьківський престол у чернігові, про ласку та пестощі своєї дружини, прекрасної красуні глібівни. отже, всеволод є уособленням бойової відваги й сили.
Спасибо
Популярные вопросы