Потрібен творчий твір на тему "зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях" терміново будь-ласка

Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях план 1. пісня душа народу. 2. історична пісня про україну та її лицарів. 2.1. «зажурилась україна». 2.2. козак сірко закликає до боротьби. 2.3. уславлення полководського таланту б. хмельницького. 2.4. легендарний морозенко – символ мужності й героїзму. 2.5. максим залізняк і устим кармелюк борці проти соціально та національного гніту. 3. слава про героїв житиме вічно. наш народ дуже співочий. позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії. важка доля простого народу закарбувалась у пісні «зажурилась україна». у той час татарські набіги спустошували села. тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. і серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «бери шаблю гостру, довгу та йди воювати». так народжувалися герої-козаки запорозької січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. мужність івана сірка оспівана в історичній народній пісні «та ой як крикнув же козак сірко». в народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів. ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман богдан хмельницький. пісня «ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під жовтими . ще було багато перемог на рахунку хмельницького, та ця битва стала першою цілковитою перемогою над польською шляхтою. пісня «ой морозе, морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. та сили були нерівні: «не вернувся морозенко, голова завзята». його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу. славу славних запорожців продовжили і повстанці. у пісні «максим козак залізняк» оспіваний переможний похід на жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». значне перебільшення можливостей ів тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю. не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва устим кармалюк. не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «як про їх муку, сам гірко заплачу». тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «а так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». у нагороду за його мужність народними піснями «кармалюка в світі споминають» до сьогодні. в історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле україни, сподівання наших предків. наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. а допоки лунатиме народна пісня, історична слава україни житиме вічно.

сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі  михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".