Чого навчають євангельські притчі напишіть по-українськи будь-ласка)

сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі  михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".

леся українка біографія стисло народилася 25 лютого 1871 в місті новограді-волинському. (мати – олена пчілка, батько — високоосвічений поміщик, дядько – михайло драгоманов). у будинку косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і і концерти вчилася у
приватних учителів. у 6 років почала вчитися вишивати. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. тяжко хвора леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). восени 1883 року лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. у грудні леся повертається з києва до
колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з матері леся вивчає французьку і німецьку мови. починаючи з 1884 року леся активно пише вірші («конвалія», «сафо», «літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «зоря» . саме цього року з’явився псевдонім «леся українка». 1885 року у львові вийшла
збірка її перекладів творів миколи гоголя (виготовлена нею спільно з братом михайлом). українка багато перекладала (м. гоголя, а. міцкевича, г. гейне, в. гюґо, гомера й і про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «стародавня історія східних
народів». побувавши 1891 в галичині, а пізніше й на буковині, українка познайомилася з багатьма визначними діячами західної україни ( і. франком, м. павликом, о. кобилянською, в. стефаником, о. маковеєм, н. кобринською. ). 1894 рік — навчання в художній школі м. і. мурашка в києві. у травні поетеса
вирушає за кордон до дядька м. драгоманова. вимушені потребою лікування подорожі до німеччини, австро-угорщини, італії, єгипту, кількаразові перебування на кавказі, в криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. 1902 рік поетеса провела на лікуванні в сан-ремо (італія),
живе в одесі, києві. у чернівцях вийшла її збірка поезій «відгуки». 1903 драматична поема «вавілонський полон», вірш «дим». 1904-1905 рр. — поезії «дочка ієфая», «напис в руїні» та ін. друге видання збірки «на крилах пісень». «осіння казка», «пісні з кладовища», «пісні про волю», вірші «мріє, не
зрадь! », «упоєні на бенкетах кривавих…», діалог «три хвилини». на початку березня 1907 року леся українка переїжджає з колодяжного до києва. 7 серпня 1907 р. леся українка та климент квітка офіційно оформили шлюб у церкві, живуть в криму. поетеса завершує драматичну поему «кассандра». жандармами
вчинено обшук на квартирі косачів, конфісковано 121 книжку. л. українку разом із сестрою ольгою заарештовано. у 1908 році леся українка перебувала в ялті, києві, одесі, євпаторії, батумі, тбілісі. їздила до берліна на консультацію з професором щодо операції на нирках. останні роки життя л.
косач-квітки пройшли в подорожах на лікування до єгипту й на кавказ. померла 1 серпня 1913 року в сурамі у віці 42 років.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua