Особливости пейзажу у твори хіба ревуть воли, як ясла повні

Культура древней греции существовала с xxviii в. до н.э. и до середины ii в. до н.э. ее также называют античной — чтобы отличить от других древних культур, а саму древнюю грецию — элладой, поскольку так называли свою страну сами греки. наивысшего подъема и расцвета древнегреческая культура достигла в v-iv вв. до н.э., став исключительным, неповторимым и во многом не превзойденным феноменом в мировой культуры.

в народі кажуть : " хто не працює, той не їсть".

праця одна з найважливіших потреб людини. і не лише тому, що треба їсти. непрацююча людина, не приносить користі ні собі, ні іншим. її життя стає безглуздим та ледачим.ледар їсть чужий хліб. а це несправедливо! він  руйнує і тіло, й душу.

  щоб такій людині, треба його змусити працювати. тому, якщо хочеш щось отримати, зроби це, а не чекай від інших. 

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.