Чого навчає нас твір русалонька із 7 в або прокляття роду кулаківських

Твір русалонька із 7-в навчае нас бути добрими людьми, в біді як це робила софійка ,а не бути такими злими як вадим .вадим у цьому творі є злом а сфійка добром тому що софійка намагаеться усім й зупинити прокляття роду кулаківських а вадім тільки бреше й намагаеться завадити софійці

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!

 

 

  казка iвана франка "фарбований лис", яка вчить нас не бути пихатими i занадто самовпевненими без потреби. лис микита, про якого розповiдається у цiй казцi, був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але сам собi все зiпсував: "незвичайне щастя та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього". щоб похизува тися, лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки. тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. тут би йому замислитися, чи варто бути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiн робить навпаки i повторює ту саму помилку. лис починає стверджувати, що нiби вiн - небачений звiр остромисл, i стає царем звiрiв. треба бути без мiри самовпевненим, щоб вiрити, що брехню нiколи не викриють. микита "тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi", але виказав себе сам, заспiвавши по-лисячому навеснi. тодi "всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала", i його звiрi просто розiрвали. неможливо довго замилювати очi, удавати з себе когось iншого: тiльки пихатiсть не дала змоги хитрому лисовi зрозумiти таку просту рiч. казка застерiгає нас, що не варто бути схожим на такого лиса, треба розумно оцiнювати власнi можливостi та не брехати анi собi, анi iншим.ерджувати, що нiби вiн