Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. було йому літ сімдесят чи, може, й більше. він був маленький, з підстриженою борідкою. був би він сильно схожий на святого миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому,як на хлопчику батьків піджак. (портрет)не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід платон, ідучи за савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — чого вони так тієї смерті бояться? раз уже війна, так її нічого боятися. уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. еге, — промовив савка. — скільки літ їх учили, ти подумай, платоне. а вони тікають. от він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? стійте тікать! чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові. -психологічна характеристика (думки, почуття тощо)ну, сідайте, повезем. чого стали? — сказав дід платон. він стояв уже біля човна з веслом. — повезем уже, а там, що бог дасть. не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… куди ти хитаєш? човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас. (характер (учинки, ставлення до інших)я дивився на діда платона і з насолодою слухав кожне його слово. дід вірив у нашу перемогу. він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народухарактеристика героя іншими персонажами
Спасибо
Популярные вопросы