Виписати цитати про федька та толю з твору ,,федько- халамидник,,

Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові. спокій був його ворогом. …перший по силі на всю вулицю. руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. …він раптом вертається і віддає змія. федько брехати не любить. не любить також федько товаришів видавати. - нещастячко ти моє! - і за що мене бог покарав таким сибірякою. …а федька кладуть на стілець і луплять. - а давай об заклад, що перейду на той бік. а федько справді щось надзвичайне виробляв на річці. - ловкий хлопчак, що й говорити. - ну й шибеник! – зітхав хто-небудь. оце молодець, так молодець. - толю, толю! – кричав федько. – подай мені палицю свою… я вилізу. федько відвів очі від толі, похилився і тихо сказав: - повів.

так ямрію побувати вцирку.там дуже цікаво . там я хочу побачити клоунів та різних звірів.мені дуже подобаються   повітряні акробати. коли вони виступають глядачі тамують подих. а клоунів дуже полюбляють найменші.

хоча мені дуже шкода звірів, але я сподіваюсь, що дресирувальники з ними добре поводяться, коли навчають. кажуть, що тварини любляють свою роботу.  я полюбляю бувати в цирку. у цирку відбуваються видовища, які демонструють силу і відвагу циркових артистів. я дивилася виступ акробатів, гімнастів, жонглерів, ілюзіонністив, вершників а також виступ свійских та дикіх тварин. мени виступ маленьких дикіх тваринок: лемурів, єнотів, дикообрзів, мавпочек, то що. я мрию ще відвідати цирк.

 

страшене оповідання хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той   наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і   "я-людина". борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. вони були так близькі. ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. можливо, недарма автор часто згадує образ марії діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.

  якщо він і залишиться живим, то , що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.