Твір на тему вірші шевченка для мене

Варіант 2 тарас григорович шевченко – один з найталановитіших та найпопулярніших українських письменників. його творчість стала прикладом для цілої плеяди визначних майстрів слова хіх століття. у 1840 році збірник творів тараса шевченка «кобзар» став еталоном української поезії, прикладом для багатьох молодих поетів. згодом сам тарас шевченко став символом боротьби за свободу, патріотизм та символом величі українського слова. як одна людина завдяки маленькому збірнику віршів змогла стати одним з найвеличніших поетів україни? мабуть, все пов’язано з неймовірною милозвучністю творів шевченка, ліризмом та такими простими, але хвилюючими сюжетами. його катерина (з однойменної поеми) не може не викликати жалю. шевченко – майстер створювати необхідну атмосферу. навіть природа у його творах відповідає життєвим колізіям героїв. спочатку була весна, коли молода катруся зустрічалася з москалем-кривдником. коли її вигнали з дому – настала холодна зима. а твір «утоплена» навіює готичні образи. дівчину втопила власна мати, яка заздрила вроді дочки. лілея стала русалкою, почала спокушати молодих хлопців та затягувати їх у своє озеро. важливими у творчості шевченка є його історичні поеми. згадаємо хоча б поему «». криваві події української історії показані тарасом григоровичем неймовірно правдиво. тут і вбивства дітей, жінок, злоба народу, зради. повстання є повстання: шевченко не прикрашає римами та красивими образами людське горе. але при цьому герої поеми – патріоти, їх вчинки та слова – інструменти для письменника, який хоче розказати про боротьбу українського народу. особисто мені найбільше подобаються вірші великого кобзаря про його дитинство, родину. вся творчість шевченка пронизана болем та жалем за власну країну, неволю на рідній землі, сирітство народу. «мені тринадцятий минало…», «садок вишневий коло хати…», «заповіт» - перлини творчості шевченка, в яких він розкриває душу і розповідає про свої мрії.

Кожного дня юрко думав про той випадок, йому було дуже соромно повертатися влітку до села. він зрозумів, що брав від світу лише те, що задовольняло його примхи і не розумів поведінки дівчинки з чистою душею.

наступного літа юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. він стояв і подумки шукав навколо тосю. і ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась юркові і запропонувала усім разом підти до річки.