Образ української жінки в історичних піснях, думах та в піснях марусі чурай

Образ української жінки в історичних піснях, думах та піснях марусі чурай  у народних історичних піснях, і думах, що є унікальним жанром української народної творчості, народ відобразив безліч яскравих людських образів. багато з них були воїнами, що захищали рідну землю від ворогів; є у цих творах і жіночі образи, бо ж не можна уявити воїна без матері, дружини або коханої.  образи жінок у українській пісенній спадщині дуже різні. це і дівчина, що чекає свого коханого з походу, і мати, що сумує за загиблим сином, і дружина, що проводжає чоловіка у похід. дуже яскравий жіночий образ ми бачимо у думі про марусю богуславку, полонянку, яка своїм братам втекти з неволі, а сама лишилася сумувати за втраченою вітчизною.     багато виразних, живих, образів українських жінок ми бачимо у піснях марусі чурай - напівлегендарної співачки і поетеси часів хмельниччини. у іі піснях «ой не ходи, грицю», «засвіт встали козаченьки», «віють вітри, віють буйні» майстерно змальовані образи різних жінок. вона описує і нелегку долю жінки-матері воїна, що іде у похід («засвіт встали козаченьки»), і страждання дівчини, яку зрадив коханий («ой не ходи, грицю»). всі ці пісенні образи на диво живі, бо їхні почуття дуже щирі та відверті.