Твір-мініатюра загублений той час, який ти не використав для навчання

я цілком погоджуюся з думкою,що загубленим є той час,який ми не використовуємо для навчання.

на мою думку,для того,щоб чогось досягти в житті.потрібно вчитися.знання відкривають перед людиною великі можливості, сили протистояти негативним факторам,які оточують її.і навіть для того,щоб передати досвід наступним поколінням,треба самому мати міцні знання.

найбільшим дефіцитом для більшості з нас є саме час.тому ми повинні раціонально його використовувати,щоб не загубити жодної секинди ,яка б могла знадобитися для набуття певного досвіду.

задоволення собою характеризує досить самовпевнених осіб. зазвичай такі люди вперті та цілеспрямовані лідери, однак непомічання власних помилок грає виключно негативну роль. такі люди не прагнуть до чогось більшого, адже і так задоволені своїми досягненнями в житті. 

мело, крутило по землі,  що було сили.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  немов безжурний рій комах,  так сніг лапатий  летів знадвору попід дах,  просився в хату.  завія креслила на склі  круги та стріли.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  наверх у зблисках вогняних  злітали тіні.  сплетіння рук, сплетіння ніг,  шляхів сплетіння.  додолу впали — чути тріск —  два черевички.  слізьми на сукню капав віск —  плакала свічка.  і все губилося в імлі  холодній, білій.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  війнуло з покутя — й вогонь,  здійнявши крила,  жар від розпечених долонь  живив щосили.  хурделі люті були й злі,  яке їм діло,  що десь на нашому столі  свіча горіла.