Твір-роздум монолог срібної павутинки з твору "звук павутинки" віктор близнець. дякую)) 6 клас

все навколо таке голосне і шумне, що і я хочу співати. бриніти своїми ниточками-струнами по вітру. хочу я   дарувати людям щастя і та я лише маленька павутинка. така непомітна, захована між листя і трави. хто мене тут віднайде? де знайдеться та людина, що почує мої ніжні

ой, хтось пі ще й не сам. хто б це міг бути?  

я чую щирий сміх дівчинки і ще дитячий голос хлопчика. невже помітять?

і дійсно. нахилилися разом. придивляються. моя мрі вона здавалась такою недосяжною, а тут раз і здійснилась. і сонечко за мене радіє, все сипле і сипле своє проміннячко на мої ниточки тоненькі.

вітре, братику мій милий, зіграй якнайкраще зараз на моїх струнах. щоб дітлахів   побавити. це ж моє найзаповітніше бажання. хай подарує їм спів тепло і раді

тому що люди яки створюют пiснi,казки та т.i.цi люди хочуть щоб про ихних казок та пiсень обмiрковували у школi,на вулицi,на роботi.

        "шукай   пригод   і   життя   буде   веселіше" - сказав   мені   , якось дідусь . але   моя   мама   це сприйняла , як   жарт . проходило багато часу , багато днів   я й   забула   про   цю   розмову .

        але   через потім   я   втрапляла   івтрапляла   в   різноманітні   халепи. я   спочатку   все   сприймала   близько до   серця .   а   потім   якось   почала   сприймати   це   байдуже .

        я знайшла   завдяки   цим     справжніх друзів.ія   можу   сказати , що   дідусь   був   правий   ,   бо   без   пригод   життя   стає   нудним.