Характеристика образу мирослави з повісті захар беркут

сьогодні ми поговоримо з вами про те, як повинні учні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми тобто про ввічливість. ввічливість – це мистецтво людського спілкування. ввічливість - це вміння делікатно, люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. протягом цього тижня ввічливості ви більше дізнаєтеся про правила ввічливої поведінки. всі ви будете вчитися доброти, вміти осмислювати свої вчинки, розрізняти “що погано і що добре”. не лише дітям, а й багатьом дорослим людям хочеться. щоб усі їхні друзі, і всі сусіди, і навіть зовсім незнайомі перехожі завжди ставилися до них уважно, по-доброму, завжди любили й поважали їх. щоб ніхто-ніхто не робив їм зауважень. весь секрет у тому, що тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини сторонні люди ставляться по-доброму. тільки таку людину всі люблять, поважають. ми зібралися сьогодні для того, щоб більше довідатися про правила культурної поведінки, про ввічливість, навчитися користуватися ввічливими словами. лісові уроки ввічливості до мене тихо постукали. - – сказав, , гномич – онук. – ви, здається, втомилися? як бачите, мої друзі, три мудрих_премудрих гноми майже вилікувалися від неввічливості.

рассказ е. носова "белый гусь" мне понравился, хотя о таких произведениях нельзя говорить однозначно, ведь они не просто нравятся, а волнуют и трогают душу. главный герой рассказа — белый гусь. он был красивый: "тугие перья одно к другому так ладно пригнаны, что казалось, будто гусь высечен из глыбы рафинада". ходил гусь всегда важно и степенно и считал себя самым главным в деревне. его называли адмиралом: "все у него было адмиральское: и выправка, и тон, каким он разговаривал с прочими деревенскими гусями". белому гусю самому пришлось воспитывать гусят, потому что их мать погибла под колесами автомобиля. более внимательного и заботливого отца сложно представить. он никого не подпускал близко к своим гусятам. оберегая своих детей, белый гусь прогонял других птиц, шипел на людей, погнался даже за бычком и выгнал его с луга. однажды, когда гуси были на лугу, неожиданно полил холодный ливень. все гуси легли на траву, а под ними спрятались маленькие гусята. косой холодный ливень перешел в град, и гуси не выдержали и побежали прятаться в кусты лозняка. оставленные взъерошенные гусята жалобно кричали вслед своим родителям и падали в траву под ударами града. один белый гусь сидел не шелохнувшись, иногда вздрагивая от безжалостных ледяных ударов. дождь закончился, но на середине луга неподвижно лежала белая птица, по ее клюву текла струйка крови, а из-под сильных крыльев выбирались дети. белый гусь погиб, но спас своих гусят, оставшись до конца храбрым и стойким. мне жаль, что белый гусь погиб. я восхищаюсь его самоотверженным подвигом.