Спілкування - складний соціально-психологічний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера. В соціальному плані воно виступає засобом передачі людської культури і досвіду. Його специфіка полягає в тому, що співрозмовники розкривають свій суб'єктивний світ один іншому, виявляють індивідуальні особливості.
Змістовна сторона спілкування - це сукупність матеріальної, когнітивної, кондиційної, мотиваційної та діяльнісної складових:
матеріальне спілкування - обмін предметами і продуктами діяльності людини для існування і розвитку;
когнітивне - передача знань, навичок, умінь;
кондиційне - взаємовплив людей на створення стану фізичної і психологічної готовності до будь-якої корисної роботи (наприклад, до навчання);
мотиваційний - передача один одному спонукань, установок, мотивів до дій в певному напрямку;
діяльнісної спілкування - обмін навичками, операціями, вміннями з метою вдосконалення практики.
Спілкування різниться по:
Кількості учасників: міжособистісне, групове, масове;
вербальне (мова, мова), невербальне (міміка, жестіка);
Положення спілкуються: контактна (приватне), дистанційне (наприклад, через засоби масової інформації);
Умовами: офіційне (організовані зустрічі), неофіційне (за власною ініціативою);
Завданням: установче (з метою знайомства), інформаційне (обмін повідомленнями);
Засобам: безпосереднє (рука, голова, голосові звуки), опосередковане (слід, радіо, телебачення), пряме (можливість бачити, чути, відчувати), непряме (через посередників).
Популярные вопросы