Дмитрий Блынский

Я иду весёлым старожилом,
Своё счастье в поле карауля,
По моим пульсирующим жилам
Хлещет солнце русского июля.

Льются звуки, веселы и юны,
Так, что слухом наполняюсь весь я, -
Это тихо солнечные струны
Жаворонок тронул в поднебесье.

А вокруг волнуется пшеница,
Созревая, силясь разгореться.
Это в ней волнуется частица
Моего пылающего сердца.

Распирают грудь густые ветры,
Так, что я иду, а под ногами
Пройденные мною километры
Кажутся немногими шагами...

нужно сделать разбор окончания слова и сказать ему об одном человеке

Объяснение:

вот вот надо так

            кожного дня, тільки-но прокинувшись, я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку- мамину. з цих слів і починається кожний мій день.                                                                                                           мама- це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою.тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої помилки та провинності і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною.                                                                                                         мама багато розповідає мені про різні життєві ситуації і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же.і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе.                                                                                   я дуже хочу бути схожою на свою маму!          

затопив очаг с утра.

боль пронзает до костей, птица может клюнуть в темя, только точно знает время, что задумал прометей.