Почему рассказ назван автором не "бал" а "После бала",хотя в описание была занимает большую часть произведения

Основная мысль рассказа раскрывается именно на следующее утром ПОСЛЕ бала.

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.

волга с вазузой долго спорили, кто из них умнее, сильнее и достойнее большего почета. спорили, спорили, друг друга не переспорили и решились вот на какое дело. «давай вместе ляжем спать, а кто прежде встанет и скорее придет к морю хвалынскому, та из нас и умнее, и сильнее, и почету достойнее». легла волга спать, легла и вазуза. да ночью встала вазуза потихоньку, убежала от волги, выбрала себе дорогу и прямее и ближе, и потекла. проснувшись, волга пошла ни тихо, ни скоро, а как следует; в  зубцове догнала вазузу, да так грозно, что вазуза испугалась, назвалась меньшою сестрою и просила волгу принять ее к себе на руки и снести в море хвалынское    каспийское  а все-таки вазуза весною раньше просыпается и будит волгу от зимнего сна.

где умный найдет, там глупый потеряет; векживи, векучись.                                                      «векживи, векучись». но учить других не торопись.