Благодаря какой черте своего характера Л. Толстой смог подметить необычное в простой росе, то, что люди
много раз видели и воспринимали как обычное явление текст Какая бывает роса на траве​

кочерышнулисьрадалла

на узкой тропинке

в зеленой траве

стоит белая береза

весну встречает

головой ветвистой

сережки   качает

ветром беспрерывным

а весна здоровывается

с зеленой листвой

белой березки

вот)

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.