Як поховали Захара Беркута?​

Відповідь:

тіло його замурували в печері, яка довгий час слугувала місцем для молитв до язичницьких богів.

цитата Важко зітхнув старий Захар, зирнув на сонце, всміхнувся, і по хвилі вже його не стало.  Не плакали за ним ні сини, ні сусіди, ні громадяни, бо добре знали, що за щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши його в кам'яній контині, лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували.

От так спочив старий Захар Беркут на лоні тих богів, що жили в його серці і нашіптували йому весь вік чесні, до добра громади вимірені думки.

Пояснення:

Важке було прощання Мирослави з Максимом. Адже вона лишала його майже на певну загибіль, хоч і як силкувалася не показувати сього по собі. Украдком поцілувавши його і гаряче стиснувши його руку, вона вибігла з намета за своїм батьком. А Максим лишився сам у боярськім наметі, з серцем, що тріпалося від якоїсь неясної мішанини радості, і тривоги, і надії.

от чьего лица ведётся рассказ?

с каким настроением вышел разказчик утром после ?

что изменило счастливое настроение разказчика?

григ так как он смелый,терпеливый, отважный   (как-то так) поблагодори