План рассказа А. П Чехов "Злой мальчик".

Рассказ Чехова «Злой мальчик» - история о двух влюбленных, Иване Ивановиче Лапкине, «молодом человеке приятной наружности» и Анне Семеновне Зямблицкой, «молодой девушке со вздернутым носиком». Кроме черт внешности персонажей, из развернутой экспозиции (оканчивается словами «Он стоял в воде, глядел на молодых людей и ехидно улыбался») читатель узнает, что действие экспозиции происходит на берегу реки, где молодые люди «принялись за рыбную ловлю», и о взаимной любви героев. Я отношу диалог к экспозиции, а не к завязке, т.к. развитие дальнейшего действия, основываясь на заданных фактах (молодые, романтичные, влюбленные), отталкивается все-таки от проблемы, которой в рассказе служит даже не столько факт появления брата Анны Семеновны, гимназиста Коли, сколько то, что он говорит, его позиция по отношению к влюбленным: «А-а-а… вы целуетесь? – сказал он.- Хорошо же! Я скажу мамаше».

Итак, проблема героев, мешающая их отношениям – «злой мальчик». Т.е. завязкой действия служит появление брата героини и проявление его «низкого, гнусного и мерзкого» характера. Далее – действие классически развивается по восходящей.

художественные средства выразительности: эпитеты,,олицетворения,инверсия. в этом стихотворении интонационный рисунок передает грустное настроение поэта. пафос стихотворения пробуждает сильные и яркие переживания. рифма перекрестная. стихотворный размер-хорей. т.к в конце стихотворения стоит многоточие-недосказанность. антитеза-любовь и горесть. это стихотворение проникнуто строками,в котоорый жизнь остановилась навсегда,в которых любовь,это величайая трагедия,в которых люди не боятся выражать свои эмоции и чувства.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.