Кому принадлежат строки учись у них у дуба у берёзы​

А.А.Фету

Объяснение:

одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.

p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше

состоит из 15 строф ( всего 30 строк)

размер: четырехстопный дактиль

стопа: трехсложная с ударением на первый слог

строфы:   все в 2 строки. двустишие

отчаянием и безысходностью пронизан образ-пейзаж в стихотворении "несжатая полоса". осиротевшая земля тщетно ждет своего хозяина, который сломлен непосильным изнурительным трудом.

н.а.некрасов наделяет природу человеческими чувствами и переживаниями.

добивается он такого ощущения использованием эпитетов («грустную думу», «печальный ответ», «сердце больное», «заунывную песню»); и олицетворений («лес обнажился», «шепчут колосья», «руки высохли в щепку»).

шепот созревших колосьев, которые некому убирать, рассказывает печальную повесть о судьбе крестьянина, погубленного невыносимыми условиями жизни. безнадежно больной пахарь так и не появляется в стихотворении, но кажется, что слышишь его заунывную песню, видишь, как он задумчиво шагает по полосе, налегая на соху.