в одной маленькой стране жила роза. её тоненький, но длинный стебель колыхался даже при самом слабом ветре. она еле-еле удерживала свой бутон на стебельке.
однажды ранним летним утром, соседи принесли кактус. большой зеленый кактус стоял у них на подоконнике. каждый день кактус завораживал розу. однажды его поставили к розе. роза обняла кактус и они сидели до заката солнца.
Ответ дал: Гость
я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!
не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.
любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з нікчемністю та зрадою не може існувати.
Популярные вопросы