Чи можна визначити межі добра і зла? Чи завжди можна вказати причини, що породжують добро і зло? На ці питання, мабуть, ніколи не буде однозначної відповіді. Можливо, тому їх розглядають у своїх творах багато різних письменників світу. Серед них — і український митець Євген Гуцало.
Героєм його невеликого оповідання «Лось» є саме ця велика й красива тварина, що живе у наших лісах. Лось був старий, тому, мабуть, він і провалився в ополонку. Він спробував вибратися, та марно. Лось «усіма чотирма ногами спробував доштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і він вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу».
Тварина могла б загинути, якби не два брати-підберезники. Вони були на березі річки і побачили великого старого лося, що борсався в ополонці. Хлопчиків вразив розпач, який «струменів увсебіч» з очей лісового велетня. Ризикуючи життям, хлопчики до лосеві. Старший з братів прорубав сокирою кригу навколо лося і той зміг вибратися.
Та, виявляється, добро і зло у житті йдуть поруч. На жаль… Діти до тварині, а дорослий дядько Шпичак убив лося.
Хочеться запитати Шпичака про те, для чого він це зробив. Невже він помирав з голоду? Н чоловік давно полював на тварину, хотілося здолати такого красеня, роги його продати, м’яса скуштувати. Ось якою може бути людська жорстокість.
Сподіваємося, що брати-підберезники розкажуть цю історію жителям села, і Шпичака буде покарано. Адже не може зло перемогти. Бо тоді скінчиться життя
Объяснение:
Популярные вопросы